Моделі життєтворчості у сучасних соціокультурних контекстах

Автор: Дорожко І. І.

26.01.2017

Міністерство освіти і науки України Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди Кафедра філософсько-психологічної антропології Психологічна служба МОДЕЛІ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ У СУЧАСНИХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ КОНТЕКСТАХ Models of life creating in modern socio-cultural context Матеріали доповідей вузівської науково-теоретичної інтернет-конференції для студентів і аспірантів 15-16 грудня 2016 р. Харків-2016   УДК 159.923.(082) ББК 88.3я4 В 54 Затверджено редакційно-видавничою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 5 від 01.11.2016 р.) Редакційна колегія: Дорожко І.І.    - голова оргкомітету, завідувач кафедри філософсько-психологічної антропології, доктор філософських наук, кандидат психологічних наук, професор; Третяк О.М.    - відповідальний секретар оргкомітету, викладач кафедри філософсько-психологічної антропології; Жванія Т.В.    - доцент кафедри практичної психології, кандидат психологічних наук, заступник декана факультету психології. В 54    Моделі життєтворчості у сучасних соціокультурних контекстах: Матеріали вуз. наук.-теорет. інтерн.-конф., 15-16 грудня 2016 р., Харків / Харк. нац. пед. ун-т; за ред. І. Дорожко, О.Третяк – Х.: ХНПУ, 2016. - 80 с. Інтернет-конференція присвячена актуальним проблемам роботи Психологічної служби щодо соціально-психологічного захисту і психологічної допомоги студентам. Збірка включає матеріали аспірантів, студентів, учнів середніх шкіл, які подано до участі у вузівській науково-теоретичній інтернет-конференції 15-16 грудня 2016 р. Матеріали рекомендовано до друку: каф. філософсько-психологічної антропології (протокол № 3 від 06.10.2016) та редакційно-видавничою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди The internet-conference is dedicated to actual problems of working Psychological Service with questions of social and psychological protection and psychological aid to students. The collection includes report materials of postgraduates, students, pupils of secondary schools, which were given to participate in university scientific and theoretical internet-conference 15-16 December 2016. УДК 159.923 (082) ББК 88.3я4 © Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2016   ЗМІСТ Вступ    6 Алексєєва К. ЛІНЬ ТА ПРОКРАСТИНАЦІЯ ЯК ВАДИ ЛЮДСТВА     7 Андреева Ю. ВЛИЯНИЕ МУЗЫКИ НА ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ЧЕЛОВЕКА     8 Асадулова С. ПРОБЛЕМА ДОВЕРИЯ В ОБЩЕСТВЕ     9 Бєловол Т. РОБОТА З “ВАЖКИМИ” ДІТЬМИ     10 Бритвак К. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТЕМПЕРАМЕНТУ І ХАРАКТЕРУ     11 Варванський В. БЕЗВІЛЛЯ ТА ФОРМУВАННЯ ПРАЦЬОВИТОСТІ У ДІТЕЙ     12 Василенко А. ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ЗАПУЩЕНОСТІ У ДИТИНИ     13 Вишнякова А.  МИФЫ О ПАМЯТИ     14 Вішневський А. ВИКОРИСТАННЯ МНЕМОТЕХНІК У СУЧАСНОМУ ЖИТТІ    15 Гавриленко О. ВПЛИВ ТЕМПЕРАМЕНТУ У ВІЙСЬКОВІЙ ПРОФЕСІЇ     16 Голубева В. ПСИХОЛОГИЯ В НАШЕЙ ЖИЗНИ     17 Гордіна М. ВПЛИВ ХОББІ НА ХАРАКТЕР ЛЮДИНИ     18 Грамарчук Г. РОДИНА – МАЛЕНЬКА КРАЇНА     19 Гурська К. ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ХАРАКТЕРУ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ     20 Даниленко К. БРЕХНЯ, ЩО ВИДАЄТЬСЯ В СЛОВАХ     21 Дударик И. СИНЕСТЕЗИЯ     22 Журба А. ГРАФОЛОГІЯ ЯК ПОМІЧНИК УЧИТЕЛЯ     23 Зотова А. РОЛЬ ЕМОЦІЙ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ     24 Йосипенко С. ПСИХОЛОГІЯ КОЛЬОРУ     25 Казанський М. ВПЛИВ ВЛАСТИВОСТЕЙ УВАГИ НА УЧБОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ     26 Капусник А. ТЕМПЕРАМЕНТ ЛЮДИНИ І ЙОГО ТИПИ     27 Карімова О. ВПЛИВ ТЕМПЕРАМЕНТУ НА ПОВЕДІНКУ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ     28 Катериніна А. ДИНАМІКА ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ В УМОВАХ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ     29 Кiрко А. ТРАДИЦІЙНІ МОДЕЛІ МАСКУЛIННОСТІ Й ФЕМIННОСТІ    30 Кожевнікова О. ДІТИ-МАУГЛІ ЯК ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ     31 Козловська М. ДОПОМОГА ТА ПІДТРИМКА ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ СТУДЕНТІВ-ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ     32 Козорєзова Ю. ПРОБЛЕМА ШКІЛЬНОЇ ТРИВОЖНОСТІ     33 Кондратьева Т. ЭТИОЛОГИЯ ИНТЕРНЕТ-ЗАВИСИМОСТИ     34 Копилова Н. ВПЛИВ ТЕМПЕРАМЕНТУ НА ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ     35 Костенко В. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПАМ’ЯТІ ТА УВАГИ У  МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ     36 Костилєва С. МАСКУЛЛІНІСТЬ ТА ФЕМІННІСТЬ У СУЧАСНОМУ СВІТІ     37 Крутова З. МЕТОДИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ СТУДЕНТІВ-ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ     38 Кухта В. ФОРМУВАННЯ ХАРАКТЕРУ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ     39 Кушковая А. ВЛИЯНИЕ ЭМОЦИЙ НА ЧЕЛОВЕКА     40 Лемента К. РОЛЬ СІМ’Ї У ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТІ     41 Лещенко К. САМОВИХОВАННЯ – ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ХАРАКТЕРУ     42 Лук’янченко А. ПОЧУТТЯ  ПРОВИНИ     43 Ляпин Р. ПРОБЛЕМА ОДИНОЧЕСТВА В СТУДЕНЧЕСКОЙ СОЦИАЛЬНОЙ СРЕДЕ     44 Майстрюк І. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ     45 Максимчук Ю. ОСОБЛИВОСТІ ОНЛАЙН-ЖУРНАЛІСТИКИ У СУЧАСНИХ УМОВАХ      46 Маланчук Ю. УЯВА ЯК НЕВІД’ЄМНА ЧАСТИНА ОСОБИСТОСТІ УЧНІВ МОЛОДШОЇ ШКОЛИ     47 Мирошніченко Ю. ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ     48 Мусієнко В. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ У ДИТИНИ     49 Никоненко И. ВЛИЯНИЕ ТЕМПЕРАМЕНТА НА ОСОБЕННОСТИ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ В ГРУППЕ     50 Олійник О. МОТИВАЦІЯ УСПІХУ     51 Оникиенко  Е. ПОЧЕМУ ПОДРОСТКИ ГОВОРЯТ О «СУИЦИДЕ»?     52 Орлянська Т. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ ОСОБИСТОСТІ     54 Потапова А. ТВОРЧА УЯВА У СТУДЕНТСЬКОМУ ЖИТТІ     55 Псарёва М. МЕТОД ГАШЕНИЯ ПРОБЛЕМНОГО ПОВЕДЕНИЯ У ДЕТЕЙ С РАС     56 Ракуса Ю. ОСОБЛИВОСТІ МОГО ТЕМПЕРАМЕНТУ     57 Ріяко А. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ МАС-МЕДІА НА ОСОБИСТІСТЬ      58 Рог О. ОБДАРОВАНІ ДІТИ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ     59 Рубцова В. РОЛЬ САМОМОТИВАЦІЇ В ДОСЯГНЕННІ МЕТИ     60 Савост’янова К. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЗНАЙОМСТВ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ     61 Северина Д. ДИССОЦИАТИВНЫЕ СОСТОЯНИЯ     62 Семененко А. СПЕЦИФІКА “ВАЖКОВИХОВУВАНИХ” ПІДЛІТКІВ     63 Семенець А. ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ     64 Середа А. ПОРІВНЯННЯ ПСИХІКИ ЛЮДИНИ І ТВАРИНИ     66 Сурнакина В. ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ТЕМПЕРАМЕНТА     67 Триполко А. ПОЧУТТЯ САМОТНОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ТА ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ     68 Турищева М. ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ МЫШЛЕНИЯ У ДЕТЕЙ С НАРУШЕНИЯМИ РЕЧИ В УСЛОВИЯХ ИНКЛЮЗИВНОГО ОБРАЗОВАНИЯ     69 Фатєєва Г. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК  АКЦЕНТУАЦІЇ  ХАРАКТЕРУ  З МІЖОСОБИСТІСНИМИ СТОСУНКАМИ  В СТУДЕНТСЬКІЙ ГРУПІ     70 Филиппенко С. МОТИВАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ В ОБУЧЕНИИ     71 Черкаська К. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ДИТИНИ ПІД ВПЛИВОМ СІМ’Ї     72 Шаульська К. ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ У ПІДГОТОВЦІ ДО МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ     73 Шахраманян К. ОСНОВНІ ПЕРЕЖИВАННЯ ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ 74 Шевченко Д.  РОЛЬ СПРИЙМАННЯ В ЖИТТІ ОСОБИСТОСТІ     75 Яковенко В. ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ  ОСОБИСТОСТІ У СІМ’Ї     76 Ярышева Ю. РАЗВИТИЕ ПАМЯТИ: СПОСОБЫ ЗАПОМИНАНИЯ     77   ВСТУП Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди – один з найстаріших педагогічних вузів України, був створений у 1804 році. Він завжди був джерелом культури українського народу. Тут працювали О. Потебня, О. Погорєлов, Г. Успенський, В. Шестопалов, А. Ляпунов та інші відомі вчені. Ім’я великого українського філософа, поета і народного просвітителя Г.С.Сковороди в офіційній назві університету – це символ зв’язку поколінь у виконанні важливих завдань навчання і виховання. Сьогодні свої завдання ми розглядаємо з урахуванням вимог сучасності. Активну участь у формуванні інтелектуальної еліти України приймає кафедра філософсько-психологічної антропології. Вона була заснована у 1932 році під керівництвом професора О.М. Леонтьєва. Велика увага на кафедрі приділялась теоретичній і експериментальній роботі, питанням методики викладання, психолого-педагогічній підготовці студентів як майбутніх вчителів, так і аспірантів. У 2015 році рішенням Вченої ради університету кафедру психології перейменовано на кафедру філософсько-психологічної антропології. Головний напрям кафедри: «Психологічні основи формування особистості в навчально-виховному процесі у школі та педагогічному вузі». Науково-дослідна робота кафедри направлена на розширення і розвиток можливостей самостійної і творчої роботи майбутнього вчителя. Кафедра підтримує творчі зв’язки з НАПН України, здійснює постійний зв’язок  зі школами міста Харкова і області. Психологічний супровід освітнього процесу здійснює Психологічна служба університету, яка працює з 2008 року. Психологічна служба університету має науковий, освітній і практичний аспекти діяльності. Основними видами діяльності служби є: діагностика; корекція; профілактика; прогностика. Завдання психологічної служби визначаються відповідно до стратегії розвитку системи освіти України в цілому, залежать від особливостей регіональної політики, – і повинні трансформуватися у відповідності до змін у нормативно-правовій базі, визначених пріоритетів діяльності освітньої галузі. Електронні адреси: hnpu.edu.ua; liderstudent.com.ua. І. Дорожко   К. Алексєєва Наук. кер. О. Третяк ЛІНЬ ТА ПРОКРАСТИНАЦІЯ ЯК ВАДИ ЛЮДСТВА Актуальними проблемами сучасності є лінь та прокрастинація. Вони негативно впливають на раціональність використаного часу, та як наслідок, продуктивність людей з цими вадами стрімко падає. Ці два поняття йдуть пліч-о-пліч, та варто пам’ятати, що між ними є певні відмінності. Адже, лінь – це просто небажання виконувати свої обов’язки, відсутність мотивації. Тоді, як прокрастинація – це відкладання своїх запланованих справ, надання  переваги більш побутовим речам, які, в переважній більшості, мають менший ступінь важливості. Ці вади переслідують людство, як вірус, лікування якого може бути дуже складним та довготривалим. Вони викликають безліч проблем, адже постійне  небажання працювати або відкладання на потім своїх справ може згубно відобразитися на навчанні, роботі та навіть стосунках із друзями та сім’єю. Постійно піддаючись спокусі та ігноруючи важливість запланованого, людина може не помічати, як опиняється в глухому куті. Якщо ви опинилися в такій ситуації, не варто опускати руки та зневірюватися у собі. Є декілька порад, які допоможуть вирішити проблему: плануйте свої дії; записуйте все, що запланували, так ви нічого не забудете. Як писав О. де Бальзак: «Щоб дійти до мети, треба перш за все йти». Це лише декілька порад, які допоможуть позбутися таких вад як лінь та прокрастинація. Головне – це повірити в себе та почати діяти.   Ю.  Андреева Науч. рук. Е. Третяк ВЛИЯНИЕ МУЗЫКИ НА ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ЧЕЛОВЕКА Музыка окружает человека в его повседневной жизни, это средство отдыха и расслабления, а также активатор физической и интеллектуальной деятельности. Считается, что для лучшей концентрации требуется полная тишина, но многим  людям в процессе работы, звуки музыки помогают не только сосредоточиться, но и повысить умственную работоспособность. Экспериментально доказано, что спортсменам во время тренировок прослушивание музыки помогает увеличить результативность на 20%. Музыка содействует успешной и комфортной работе, о чем свидетельствуют результаты опроса, проведенного среди специалистов, менеджеров среднего и высшего звена офисных компаний: 71% участников подтвердили положительное воздействие музыки на их продуктивность и производительность труда. Музыка способна создать и поддержать нужное настроение. Веселая и энергичная музыка бодрит и мотивирует, спокойная и плавная музыка поможет расслабиться и успокоиться. Различные музыкальные фоны используются крупными компаниями, чтобы угодить своим потребителям, оказать влияние на чувства покупателей. Влияние музыки на здоровье человека было впервые научно обосновано древнегреческим ученым и философом Пифагором, он ввел такое понятие как — «музыкальная медицина». Доказано, что музыка активизирует сенсорные пути, приглушающие болевые ощущения. Более того, специально подобранная музыка помогает человеку улучшить циркуляцию крови, снижает кровяное давление, расширяет кровеносные сосуды и замедляет частоту сердечных сокращений. В результате музыкального воздействия повышается чувствительность не только слухового, но и зрительного анализаторов, оптимизируются функции мозга, улучшается регуляция произвольных движений, ускоряется переработка информации, повышается умственная работоспособность.   С.  Асадулова Науч. рук. Е. Третяк ПРОБЛЕМА ДОВЕРИЯ В ОБЩЕСТВЕ Мы живем в мире борьбы и социальной конкуренции, в мире, где есть важная проблема доверия в обществе, которое очень трудно заслужить и сохранить. Например, доверие к правительству снизилось, только 40% людей в мире доверяют СМИ, и этот процент падает. Каждое новое поколение становится все менее доверчивым к социальному взаимодействию. Интересно отметить, что «доверие» связанно с рядом многих факторов взаимодействия человека с обществом. Например, люди, проживающие в небольших населенных пунктах, более доверчивы, чем люди, которые живут в крупных городах. Женатые и не женатые люди менее доверчивы к обществу, но более чем люди, которые находятся в разводе или недавно расстались. Видимо, исход от развода или расставания действует на целостность уровня проблемы доверия в обществе, со стороны других людей. Люди, которые ходят в церковь, более доверчивые, чем люди, которые не ходят в церковь. С появлением социальных сетей, все чаще мы чувствуем проблему доверия в обществе, связывая ее с ревностью и недоверием, к своим любимым, друзьям, перестаем им полностью доверять. Обычный лайк, комментарий или общение со старым знакомым, с точки зрения социальной психологии, заставляют нас впадать в крайности, устраивать скандалы на ровном месте, и мы хотим знать лишь горькую правду, хотя на самом-то деле в этой ситуации возможно партнеру нечего и скрывать. Мы боимся того, чего не знаем. Мы давно уже перестали на кого-либо полагаться, и эта тенденция усиливается. Доверие – это главное, и стоит для себя понять, что только от нас самих зависит, как мы будем строить свою жизнь, с каким настроением, и в каком русле.   Т. Бєловол Наук. кер. І. Дорожко РОБОТА З “ВАЖКИМИ” ДІТЬМИ Тема роботи з “важкими” дітьми актуальна завжди, адже, кожен учитель рано чи пізно зустрічається з цим. Виділимо 5 типів “важких” дітей і виберемо, яку роботу слід проводити з кожним типом. 1    тип -  конфліктні, грубі, неслухняні. Групові бесіди з учнями (на уроках, класних годинах). Мета: зацікавити «важких» учнів необхідною інформацією, щоб вони почали її осмислювати. 2    тип -  провокатори, пихаті. Вести себе з дітьми таким чином, щоб стиль взаємин був повною протилежністю. Мета: пробудити до себе у дитини повагу і довіру. 3    тип - жорстокі, злі, агресивні. У класі можна поцікавитися (у процесі бесіди) думкою «важкого» учня про те чи інше явище, слово, вчинок. Або запитати, що означає якесь слово або словосполучення (наприклад, «забити стрілку» тощо). Учні поважають учителів, які не бояться говорити про те, що є незрозумілі для них моменти, і поважають учнів, цінуючи їхню думку. 4 тип - діти і підлітки з бурхливими проявами емоцій (сльози, істерики, переживання). Ефективно підкреслювати позитивне в таких дітей. Діти чекають цього і не знаходять в сім’ї. Мета: підвищення самооцінки учнів, пробудження віри в себе і свої сили, розвиток почуття поваги до педагогів, любов до навколишнього світу. 5 тип - відстають у навчанні (ліниві, в’ялі, з низькою працездатністю). Індивідуальний підхід (додаткові завдання, часткове домашнє навчання та ін). Не акцентування уваги класу на їх відставанні в навчанні, не допущення висміювання таких дітей однолітками. Мета: підвищення грамотності учня, зниження ймовірності появи патологічних думок і нав’язливого бажання помститися одноліткам, вчителям за своє приниження.   К. Бритвак Наук. кер. О. Третяк ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТЕМПЕРАМЕНТУ І ХАРАКТЕРУ Темперамент не зумовлює рис характеру, але між темпераментом і властивостями характеру існує тісний зв’язок. Від темпераменту залежать динамічні особливості прояву характеру. Наприклад, товариськість у сангвініка і флегматика буде проявлятися по-різному. Формування динамічних стереотипів у людини в різних повторюваних ситуаціях відбувається під впливом його ставлення до оточення, до процесу діяльності, результатів праці, в результаті чого можуть змінюватися особливості збудження, гальмування, рухливості нервових процесів, а, отже, і загальний функціональний стан нервової системи. Якщо яка-небудь людина, наприклад, любить свою роботу, то нові виробничі завдання викликають у неї радісне пожвавлення. Якщо, навпаки, не любить – то нові завдання викликають роздратування, нудьгу, пригніченість, лють. Систематичне перебування у визначених функціональних станах здатне вплинути на особливості нервової системи. Так хронічна пригніченість може з сильною нервової системи зробити слабку. В утворенні динамічних стереотипів велику роль мають особливості другої сигнальної системи, через яку здійснюють соціальний вплив, а також самонавіювання. Якщо, наприклад, людина любить істину, то намагається говорити довгими і розгорнутими фразами, прагне бути правильно зрозумілою, як наслідок, сама думає більш ясно. У складних ситуаціях не впадає в паніку, а за звичкою намагається розібратися. Тому з часом у неї формується більш урівноважений і характер. Інший чоловік не любить істину, висловлюється думками, слова для нього лише засіб для спілкування. Він любить збирати і поширювати безліч всяких різних і суперечливих думок. Мова його значно бідніша, коротша. У складних ситуаціях йому складніше покластися на власний розум, він легше виходить з себе і впадає в паніку. У такої людини з часом з більшою ймовірністю сформується неврівноважений характер. Особливості темпераменту і характеру органічно пов’язані між собою, і цей зв’язок елементарний і наочний.   В. Варванський Наук. кер. О. Третяк БЕЗВІЛЛЯ ТА ФОРМУВАННЯ ПРАЦЬОВИТОСТІ У ДІТЕЙ Безвілля – це стан людини, при якому характерна знижена активність та відсутня мотивація. Безвільні люди не доводять розпочатої справи до кінця, не можуть виконати навіть найлегшу роботу, відкладають її на потім. Вони не здатні до самостійності, легко відволікаються від важливої діяльності, беруться за непотрібні для них речі. Слабохарактерні люди не мають власної думки, легко піддаються впливу інших, їх дуже легко переконати, тож вони не впевнені у собі. В екстремальних ситуаціях вони розгублюються, стають безпорадними. Головним фактором, спрямованим на подолання у дітей безвілля – є спонукання доведення до кінця розпочатої справи.Також, будь-які зайняття спортом, хобі, допоможуть подолати в дитині зачатки безвілля. Різні види змагань породжують якості лідерства, та прагнення до підкорення нових вершин. З кожним тренуванням, в дитини буде розвиватися самовладання, яке в свою чергу допоможе зміцнити силу волі. Треба формувати у дітей працьовитість. З самого малечку, прививати любов до праці. Якщо цього не дотримуватися, в багатьох випадках, діти виростають безвільними. Батьки повинні надавати право вибору, задля того щоб їхня дитина виросла самостійною особистістю. Отже, для того, щоб дитина виросла самостійною, не треба наказувати що їй робити, треба завжди давати їй право голосу, починаючи з вибору кольору шпалер в її кімнаті, і закінчуючи вибором майбутньої професії. Також, змалечку треба надавати їй важливі завдання, виконуючи які, дитина буде розуміти, що на неї сподіваються, й тим самим, буде відчувати себе особистістю. Заняття спортом допоможуть виховати та загартувати силу волі, а любов до праці – допоможе досягти успіхів у майбутньому.   А. Василенко Наук. кер. І. Дорожко ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ЗАПУЩЕНОСТІ У ДИТИНИ Соціально-педагогічна запущеність – це стан особистості дитини, який проявляється у несформованості у неї властивостей суб’єкта діяльності, спілкування, самопізнання і виявляється у порушенні образу «Я». Соціальна запущеність формується під впливом соціальних умов, в яких розвивається дитина. Її основними проявами в дитячому віці є нерозвиненість соціально-комунікативних якостей, властивостей особистості, низька здатність до соціальної рефлексії, труднощі в оволодінні соціальними ролями. Педагогічна запущеність зумовлена, перш за все, недоліками навчально-виховної роботи, наслідком яких є несформованість дитини як суб’єкта навчально-пізнавальної, ігрової та інших видів діяльності. Соціальний і педагогічний аспекти занедбаності взаємозв’язані і взаємозумовлені. Метою психологічної роботи з соціально-педагогічно запущеними дітьми є створення умов для повноцінного фізичного і психічного розвитку зазначеної категорії дітей, успішної їх соціалізації, подолання особистісних проблем і конфліктів з оточенням. Психологічна робота здійснюється в таких напрямках: •    профілактика соціально-педагогічної запущеності неповнолітніх; •    психологічне просвітництво та робота, спрямована на розвиток особистості дитини; •    надання психологічних консультацій дітям зазначеної категорії, їхнім батькам, вчителям; •    психологічна корекція та реабілітація.   А. Вишнякова Науч. рук. Е. Третяк МИФЫ О ПАМЯТИ На сегодняшний день, ученые еще не нашли доказательства безграничности нашей памяти. Возникает вопрос – как же заставить свою память работать в полную силу? И чему не стоит доверять? Существует множество фактов о нашей памяти, которые являются распространенными, но не многие знают, что это всего лишь миф. Например, миф об образной памяти. Его суть в том, что образы которые появляются в нашей памяти, состоят из отдельных фактов, которые мы запомнили. Но сможете ли вы вспомнить то, что вы видели, но с другого угла? Конечно. Но ведь на самом деле, здесь больше воображение, чем память. Как можно вспомнить то, чего вы на самом деле не видели? Отсюда делаем вывод, что мы запоминаем не целые образы. Другой известный миф говорит о том, что воспоминания невозможно изменить. И снова не правда. Каждый раз, когда мы что-то вспоминаем, мы рискуем внести изменения. Добавляя новые детали из воображения, или же забывая о каких-  то мелочах. Чтобы воспоминание оставалось неизменным, ему нужно время, чтобы окрепнуть в памяти. И, наверное, самый известный миф, о том, что наш мозг работает только на 10%.  Этот факт сейчас опровергается учеными. Каждый участок мозга отвечает за отдельную деятельность (речь, движения и т.д.). Поэтому мы используем абсолютно все участки головного мозга, но в разное время. Наука не стоит на месте, и возможно в скором времени ученые развенчают еще какие-либо закоренелые представления о памяти, и откроют ее новые возможности. А пока, развивайте свою память, и не доверяйте мифам!   А. Вішневський Наук. кер. О. Третяк ВИКОРИСТАННЯ МНЕМОТЕХНІК У СУЧАСНОМУ ЖИТТІ Пам’ять складається з асоціацій – зв’язки з минулого, дії, гарні чи погані вчинки, які закріплюються у нашій свідомості. Пам’ять – це пригадування того минулого досвіду, який є у кожного з нас. Під час нашого розвитку люди намагаються придумати та вдосконалити мнемотехніки, щоб було можливо максимально міцно запам’ятати знання. Ще з давніх часів питання про найліпшу техніку запам’ятовування розглядалося великими людьми. З’явився термін, узятий з грецької – мнемотехніка, що означає мистецтво запам’ятовування. У наш час є дуже багато прийомів для запам’ятовування інформації. Наприклад, Д. Лапп пише, що такі способи відтворення інформації, як: усвідомлення, асоціація образів, особисті коментарі та часте використання матеріалу є найкращим. Психологи ж стверджують, що ми маємо використовувати такі техніки, як: виділення головного та другорядного, часте повторення одного й того ж самого уголос та активізація нашої уяви.  Для мене найліпшими способами запам’ятовування є рифма, абревіатура, розташування предметів та використання картинок.   О. Гавриленко Наук. кер. О. Третяк ВПЛИВ ТЕМПЕРАМЕНТУ У ВІЙСЬКОВІЙ ПРОФЕСІЇ Ми добре знаємо, що всі люди, відрізняються один від одного. І це не дивно, адже у кожного  є свої особливості, одна з них –темперамент. Темперамент – це властивості діяльності нервової системи, що характеризують збудження і гальмування нервових процесів. Ці властивості нервової діяльності дуже сильно впливають на продуктивність праці. Саме тому, багато структур намагаються підібрати на ту чи іншу посаду підходящу людину з відповідним типом темпераменту. Що стосується військовослужбовців, то вони проходять безліч тестів, а саме, психологічних, щоб долучитися до лав збройних сил. З кожним новим присвоєнням звання, з’являється необхідність проводити більшу кількість досліджень, адже з новою посадою, зростає і відповідальність, котра лягає на плечі молодих офіцерів. Більшою мірою це стосується молодшого офіцерського складу. Адже генералу важливо знати, який з цих офіцерів поведе за собою військо, а який його демотивує. На сьогоднішній день, здебільшого перевіряється сенситивність, а саме чутливість воїна (меланхолік), реактивність, а саме реагування воїна на ті чи інші подразники (холерик), активність, здатність воїна долати перешкоди, темп реакції, перевіряється кмітливість, екстраверсія – інтроверсія, вони дають змогу зрозуміти направленість військового. Саме різноманітні психологічні методики дають змогу зрозуміти наскільки людина, а саме військовий, буде продуктивний в тій чи іншій сфері військової діяльності. Якщо ти кмітливий, гарно знаходиш спільну мову з людьми, вмієш всіх зібрати й повести за собою, значить тобі можна довірити місце головного,  керуючого. Якщо ти спокійний і розважливий, любиш працювати на самоті – ти гарний механік. Все залежить від того наскільки ти любиш свою професію. Проте не слід забувати про всім відому військову приказку: «Поганий той солдат, котрий не мріє стати генералом».   В. Голубева Науч. рук. Е. Третяк ПСИХОЛОГИЯ В НАШЕЙ ЖИЗНИ В наше время трудно представить жизнь без психологии.  С давних времен  многие ученые занимались этой наукой и развивали её. До сих пор полагают, что психология – это часть нашей души. Она изучает душевные качества людей, их восприятие окружающей среды, взаимодействие людей между собой, влияние социума на индивида. Всё связано с психологией, и благодаря ей можно многое узнать о человеке и подобрать к каждому свой ключ. Знания психологии способствуют лучшему пониманию людей. Психология играет важную роль в жизни человека. Она помогает ставить перед собой цели и достигать их, ведь с правильным психологическим настроем легче постигать новые вершины. Если задуматься, то каждый из нас своего рода психолог. Ведь при знакомстве с новыми людьми, мы  подсознательно «сканируем» человека, собираем все впечатления о нем, что понравилось, его поступки, мысли, внешность, и дальше мы решаем, стоит ли  продолжать общение с этим человеком. Но ведь часто внешность обманчива, человек может быть самым красивым  в мире, но его отношение к людям оставляет желать лучшего. И чтобы лучше узнать этого человека, познать его внутренний мир нам помогает психология. Но полностью узнать человека невозможно. То, что мы видим - это всего лишь оболочка. Люди надевают маски и скрываются под ними, пряча свои настоящие чувства и эмоции, возможно, душевные недостатки.  Какой бы великий ученый не пытался познать психологию человека до мельчайших деталей, его ждет провал. Каждый новый человек влияет на нас, на нашу жизнь. Подсознательно мы копируем поведение людей с которыми проводим много времени. Все, что окружает нас, непременно оказывает влияние на наше сознание. Психология является неотъемлемой частью нашей жизни, которая помогает нам познать самих себя, развиваться каждый день, идти вперед.   М. Гордіна Наук. кер. О.  Третяк ВПЛИВ ХОБІ НА ХАРАКТЕР ЛЮДИНИ  «Кожній людині потрібно якесь хобі ...» - написав Фредерік Бегбедер у романі «99 франків». Останнім часом можна помітити, що все більше людей намагаються знайти якесь заняття «для душі», або, просто кажучи, хобі. Психологи вже давно заявляли, що хобі сприяє розвитку гармонійної особистості, тому люди, які люблять в’язати, шити, займаються садівництвом або ж збирають марки, живуть в гармонії зі світом і своїми почуттями, краще переживають стрес і не мають нервових розладів. Але мало хто знає, що хобі може багато чого розповісти про людину, і особливо про її характер. Так люди, які люблять спокій, не порушують свій постійний ритм життя, погано переносять різкі зміни, схильні до таких видів хобі, як колекціонування чогось або збирання. Людина, яка схильна до усамітнення і колекціонування календариків, марок, монет або інших предметів, найчастіше відрізняється замкнутим і спокійним характером. Такі люди мають потребу у своєму просторі, який вони намагаються створити, збираючи щось, що є цінним лише для них. Хобі, які пов’язані з екстремальними або активними видами спорту, найбільше підходять тим людям, які сприймають своє життя та оточуючих людей через всі органи сприймання. Таким людям важко отримати задоволення, тому вони намагаються знайти що-небудь цікаве для них через екстрим. Саме ті, хто вибирає парашутизм, скелелазіння, катання на роликах та інші види спорту, намагаються знайти сенс життя в постійному русі, досягненні нових вершин. На щастя, найчастіше такі люди до старості трохи зменшують свій запал, хоча їх організм все одно бажає отримати певну порцію адреналіну. Звичайно, заняття спортом також можна назвати свого роду хобі. Ті, хто сприймає спорт і заняття в спортзалі як своє хобі – люди стресостійкі, психологічно сильніші. Люди, які прагнуть до творчості, часто колекціонують твори мистецтва або ж самі займаються чимось, наприклад, садівництвом, в’язанням, шиттям, вишиванням – ці люди часто трохи потайливі, про них можуть сказати «летают в облаках», адже вони можуть забувати про все, якщо раптом вирішили зайнятися улюбленою справою.   Г. Грамарчук Наук. кер. І. Дорожко РОДИНА – МАЛЕНЬКА КРАЇНА Сімейне виховання в процесі розвитку особистості відіграє найважливішу роль. Ніхто краще сім’ї не може розвинути в дитині ті якості, які будуть необхідні їй в самостійному, дорослому житті. Мета виховання - сприяти розвитку людини, що відрізняється своєю мудрістю, самостійністю, любов’ю. Необхідно пам’ятати, що не можна дитину зробити людиною, а можна тільки цьому сприяти та допомагати, щоб вона сама в собі виховала особистість. Головна мета сімейного виховання - це забезпечення повноцінного, щасливого, і корисного для суспільства життя майбутнього дорослого громадянина. Дитячий садок, школа, університет - в більшості освітні установи, ніж виховні. Сім’я - для дитини, це місце її народження і становлення, це певний морально-психологічний клімат, це школа відносин з людьми. Саме в родині складаються уявлення дитини про добро і зло, про порядність, про шанобливе ставлення до матеріальних, духовних, сімейних  цінностей. Саме з близькими людьми в родині вона переживає почуття любові, дружби, обов’язку, відповідальності, справедливості.  Сім’я - є провідним фактором розвитку особистості дитини, від якого багато в чому залежить подальша доля людини. Сімейне виховання за своєю силою і дієвістю незрівнянне ні з чим іншим, навіть дуже кваліфікованим вихованням. В основі нової філософії взаємодії сім’ї і школи лежить ідея про те, що за виховання дітей несуть відповідальність батьки, а всі інші соціальні інститути покликані допомогти, підтримати, направити і доповнити їх виховну діяльність, але не більше. Головне і основне правило, яке треба враховувати при вихованні дитини - це послідовність в різнобічному і гармонійному  розвитку особистості дитини і демократичність у відносинах з ним.   К. Гурська Наук. кер. О. Третяк ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ХАРАКТЕРУ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ В психології поняття «характер» означає сукупність індивідуальних психічних властивостей, які складаються в діяльності й проявляються в типових для даної людини способах діяльності й формах поведінки. Характер є набутим утворенням і може трансформуватися протягом усього життя. Формування характеру самим тісним чином пов’язано з думками, почуттями і прагненнями людини. Тому в міру того, як формується визначений спосіб життя людини, формується і її характер. Отже, спосіб життя, суспільні умови і конкретні життєві обставини відіграють важливу роль у формуванні характеру. Формування характеру відбувається в різних за своїми особливостями та рівнем розвитку групах (родина, друзі, клас, спортивна команда, трудовий колектив та ін). У залежності від того, яка група є для особистості референтною і які цінності підтримує, культивує ця група, у людини розвиваються відповідні риси характеру. Під рисами характеру розуміють психічні властивості людини, що визначають її поведінку в типових обставинах. Наприклад, сміливість або боягузтво проявляються в ситуації небезпеки, товариськість або замкнутість — в ситуації спілкування і т. д. Існує досить багато класифікацій рис характеру. У вітчизняній психології найчастіше зустрічаються два підходи. В одному з підходів всі риси характеру пов’язують з психічними процесами і виділяють вольові, емоційні та інтелектуальні риси. Трансформації, що відбуваються в сучасному суспільстві, поява нових ідеалів і цінностей, зумовлених входженням у систему ринкових відносин, створюють передумови для формування рис характеру нової ділової особистості.   К. Даниленко Наук. кер. О. Третяк БРЕХНЯ, ЩО ВИДАЄТЬСЯ В СЛОВАХ Тисячоліття людство постійно задається питаннями щодо причин нещирості, та  як сказав відомий психолог Ж. Дюпре: «Брехня - це психологічний  словесний, чи ні, акт навіювання, за допомогою якого намагаються посіяти в розумі іншого будь-яке позитивне чи негативне вірування, яке сама людина вважає противним істині». Так чи інакше, люди постійно зіштовхуються з неправдою та бажанням знати деякі трюки, аби це виявити або навпаки приховати. Спостерігаючи та аналізуючи інформацію кожна людина спирається на власні стандарти правди, але не усі показники так легко розпізнати. І у допомогу вашій внутрішній інтуїції приходять деякі фрази та відповіді, що дуже яскраво викривають брехню. Першими викликають підозру наполегливе переконання в щирості, де людина не один раз зазначає про правдивість своїх слів. Наприклад: «Чесне слово, все було так» або «Даю руку на відсіч». Далі йде ухилення від обговорення питання чи зненацька ворожий тон. Наприклад: «Не бачу тут ніякого зв’язку», «Я не буду це обговорювати» або ж «Я не зобов’язаний відповідати на ваші питання». Прагнення викликати симпатію, довіру, або ж співчуття. Наприклад : «Я такий же як і ви». Ухилення від прямої відповіді «так» чи «ні». Наприклад : «Ви самі так казали», «Я вже і не пам’ятаю». Нерішучість у словах, відповідь питанням на питання, прохання повторити питання виказують, і людині стає складніше брехати, вона почитає плутатися. Винна людина старається вказувати на точність неважливих деталей, ухиляється від пояснень. Вивчення цих ознак мовної поведінки допоможе розвинути спостережливість. Але одна з найважливіших рекомендацій полягає в тому, що можна навчитися приховувати правду за допомогою мови та голосу, але пози, погляди та жести не так легко контролювати, тому якщо ви бачите таку несумісність, довіряйте зору, аніж слуху.   И. Дударик Науч. рук. И. Дорожко СИНЕСТЕЗИЯ Синестезия – явление восприятия, при котором раздражение одного органа чувств наряду со специфическими для него ощущениями вызывает и ощущения, соответствующие другому органу чувств. Синестезия была открыта Фрэнсисом Гальтоном в ХІХ столетии. Он был двоюродным братом всем известного Чарльза Дарвина. Фрэнсис Гальтон указал, что у определенных людей в популяции, в остальных отношениях полностью нормальных, есть следующая особенность – каждый раз когда они видят число – оно окрашено. Пятерка синяя, семерка – желтая, восьмерка – желто-зеленая. Или, например, до-диез. Иногда нота тоже ассоциируется с цветом. До-диез – голубая, фа-диез – зеленая, другая нота может быть желтой, верно? Гальтон назвал это синестезией – смешением ощущений. У нас все ощущения разделены. Люди смешивают свои ощущения. Почему так происходит? Один из двух аспектов этой проблемы очень интригует: синестезия встречается внутри семей, она имеет наследственную, генетическую основу. Синестезия в 8 раз чаще встречается среди художников, поэтов, музыкантов и остальных творческих людей, чем у обычных людей. Существует множество теорий причины появления синестезии. Область цвета и область чисел находятся совсем рядом друг с другом в веретенообразной извилине мозга. Ученые считают, что тут есть некое сплетение между цветом и числами в мозге. И поэтому каждый раз при виде числа вы видите соответствующий цвет, следовательно, возникает синестезия.   А. Журба Наук. кер. О. Третяк ГРАФОЛОГІЯ ЯК ПОМІЧНИК УЧИТЕЛЯ Графологія – це область психології, яка досліджує зв’язок почерку та характеру, темпераменту особи.  Ніхто не народжується з умінням писати. Ця навичка напрацьовується у нас переважно в дитячому віці, еволюцію письма окремої  людини можна описати коротко – на початку людина виводить кожну літеру, пізніше цей процес стає автоматичним. Найголовнішим цінним матеріалом для графології є той факт, що ви не думаєте про те як ви пишете, а про те що ви пишете, а отже процес письма керується підсвідомістю. Відповідно між почерком та психічним станом людини є певна залежність. Кожний штрих, кожна буква несе в собі відбиток особистості автора. Звісно, є багато факторів, які можуть змінювати почерк людини навіть по декілька разів на день, і за життя почерк також може змінюватись, але базові штрихи, вимальовування літер, динаміка почерку все одно залишається незмінною.  Почерк – це зовнішній прояв індивідуальних рис характеру та розуму. Чисельні дослідження довели, що зв’язок почерку та характеру, почерку та темпераменту, навіть настрою -  є прямо пов’язаним, та відбиває в собі певні психічні процеси, особливості. Просто почерк, у графології і не тільки, - це світ знаків та символів, котрі потрібно вміло розшифрувати. Педагогічна робота дуже тісно пов’язана з психологією. Обрання відповідних прийомів, методів та форм роботи з учнями, реалізація індивідуального підходу – все це нерозривно пов’язано з вивченням вікової, соціальної та загальної психології. Але, часом учителю досить складно вивчити кожного учня в класі шляхом спостерігання, вивчення продуктів життєдіяльності, а особливо за короткий термін. Тоді на допомогу педагогу може прийти графологія. Перевіряючи роботи учнів учитель може паралельно аналізувати почерки учнів та помічати для себе певні особливості характеру, психічного стану, навіть настрою автора почерку.  Для цього учителю потрібно прочитати посібник з графології. Графологія стане напрочуд корисною для ознайомлення з новим класом, вибору відповідних прийомів, методів та форм роботи з учнями, допоможе у реалізації індивідуального підходу. Буквально 50 років тому графологію називали псевдо наукою, але світ розвивається, так само і розвивається наукова думка, і у наші дні графологією послуговуються криміналістика, психологія, соціологія, тепер, може, і педагогіка.   А. Зотова Наук. кер. О. Третяк РОЛЬ ЕМОЦІЙ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ На перший погляд може здатись, що емоції відіграють досить прості і примітивні функції, але насправді емоції є важливими та навіть життєво необхідними для людини. За допомогою  емоцій ми можемо визначити ставлення людини до того, що діється навколо неї, до інших людей і до самої себе. Слід зазначити, що на одну й ту саму подію різні люди можуть проявляти різні емоції, наприклад при оголошенні результатів конкурсу людина, яка перемогла та ті хто вболівав за переможця відчуватимуть певні позитивні емоції, інші конкурсанти та вболівальники навпаки. Також емоції допомагають оцінювати не тільки ті події, які вже закінчилися або відбуваються зараз, але й ті, які можуть відбутись, наприклад, неприємні переживання до майбутніх іспитів, аби приємне очікування походу до кінотеатру, тощо. Крім цього емоції можуть повідомляти про зміни в навколишньому середовищі, тим самим спонукаючи людину до певних дій, мотивуючи її, впливати на прийняття певних рішень, а також можуть викликати в людини різні бажання та потреби. Емоції допомагають людям спілкуватися, адже під час розмови емоції виявляються в інтонації, в жестах та міміці, завдяки чому люди розуміють емоційні стани та почуття один одного, що приводять до порозуміння та гармонії між людьми. Отже, емоції відіграють важливу роль та є невід’ємною частиною людського життя, адже саме емоції визначають ставлення людини до світу та вони тісно пов’язана з людською діяльністю та з потребами людини. Але слід зазначити, що емоції можуть викликати поспішні та помилкові судження про події або предмети, що може призводити до негативних наслідків.   С. Йосипенко Наук. кер. О. Третяк ПСИХОЛОГІЯ КОЛЬОРУ Чи замислювалися Ви коли-небудь над тим, чому учора ви вдягнули яскраво-жовту сукню чи блакитну сорочку, а сьогодні сірий светр зі звичайнісіньким джинсами: «Чомусь так захотілося», скажете Ви. І, Звичайно, так воно і є, Вам просто захотілося … Захотілося підсвідомо, не розуміючи того, виразити свій настрій, упевненість чи розгубленість у певний момент завдяки яскравим або спокійним кольорам одягу. І справді, колір дуже тісно пов’язаний із нашим повсякденним життям. Він може виражати чи впливати на емоції людини, її поведінку. Довкола теми взаємозв’язку  кольору з життям людини існує безліч досліджень, завдяки яким вдалося знайти певні пояснення цього цікавого факту. Наше сприймання кольору залежить від багатьох факторів: життєвого досвіду, стереотипів, фізіологічних особливостей зору людини, навколишнього оточення. Так, наприклад, червоний колір привертає увагу, викликає почуття агресії, успіху, могутності, наповнює людину внутрішньою енергією та силою. Людина, яка вдягнена у червоне одразу ж опиняється у центрі уваги оточуючих, вони вбачають у ній лідера, до речі, саме тому, напередодні політичних виборів кандидати нерідко вдягають червоні краватки. Натомість, зелений колір вважається заспокійливим, він надає відчуття щастя, затишку, чистоти і свіжості, безпеки, тому саме цей колір використовується для позначення початку руху в світлофорах. Люди, які обирають цей колір, надійні, виважені, привітні та завжди готові допомогти. Ще одним кольором «спокою» можна впевнено назвати саме блакитний колір. Блакитний колір та його відтінки вважаються найприємнішими для сприймання. Він асоціюється з захистом, довірою, стабільністю, успіхом та надійністю. Мабуть, найщасливішим кольором є жовтий. Цей яскравий колір надає почуття радості, піднесеного настрою, а тому людина, одягнена у жовте вмить може підійняти настрій навіть звичайному перехожому. Білий (невинність, чистота, вірність) та чорний (повага, тривога, агресія). Тож, завдяки кольору можна визначити як вміти ним правильно користуватися, та допомагати собі в повсякденному житті.   М. Казанський Наук. кер. Н. Діомідова ВПЛИВ ВЛАСТИВОСТЕЙ УВАГИ НА УЧБОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ Увага – це психологічний феномен, який забезпечує спрямованість і зосередженість психічної діяльності. Дану проблему вивчали такі вчені як  Л. С. Виготський, П. Я. Гальперін, Н. Ф. Добринін, А. В. Запорожець, Н. Н. Ланге, О.М. Леонтьев, А. Р. Лурія, А. В. Запорожець, С. Л. Рубінштейн,  Д. Н. Узнадзе, А. А. Ухтомський та ін. Як стверджував Л. С. Виготський, за допомогою уваги вдається виділити необхідні об’єкти, виділити у потоці найбільш важливу частину, сконцентрувати на ній всю силу нашої активності, заглибитись у неї і тим самим полегшити її проникнення у свідомість. Учбова діяльність – це вид діяльності, метою якої є засвоєння знань, вмінь і навичок соціального досвіду, а також розвиток самого учня. Однією з головних її особливостей є те, що вона вимагає значного довільного напруження уваги. Для вирішення завдань учбової діяльності, пізнавальних процесів увага є необхідною умовою; їх результативність залежить від розвитку уваги, її стійкості, концентрації. Поєднання концентрації і стійкості є дуже важливими. Наше дослідження було присвячене саме цій проблемі. Концентрація – це зосередженість і утримання уваги на об’єкт, а стійкість уваги, в свою чергу, характеризується протяжністю в якій зберігається концентрація на об’єкті. У той же час, увага розвивається у процесі учбової діяльності. Для підтвердження або спростування впливу розвитку уваги на учбову діяльність, а саме її успішність, було проведено дослідження серед студентів ХНПУ імені Г. С. Сковороди методом тесту Пьерона-Рузера та порівняння результатів з оцінками. Дослідження показало залежність успішності навчання від розвитку уваги, а саме серед 20 учасників 30% отримали оцінку „високий рівень” з яких, в свою чергу, 67%  мають найвищі показники навчання. На основі даних дослідження можна зробити висновок, що розвиток уваги є умовою успішної учбової діяльності.   А. Капусник Наук. кер. О. Третяк ТЕМПЕРАМЕНТ ЛЮДИНИ І ЙОГО ТИПИ Темперамент людини – це індивідуальні, вроджені властивості особистості, що визначають динаміку її психічної діяльності. Саме від нього залежать такі якості, як рухливість або швидкість реакції. Також варто розуміти, що погляди, інтереси, переконання не можна приписувати особливостям темпераменту. Існує чотири основних типи людського темпераменту: флегматик – повільний, має стійкі прагнення і настрій, зовні скупий на прояв емоцій і почуттів; холерик – емоційний, з мінливим настроєм та виразною мімікою; сангвінік – оптиміст, емоції чи інтереси такої людини виникають швидко, але так само і згасають, нестійкий тип; меланхолік – повільний та легко вразливий, схильний до постійного переживання різних подій. Варто відзначити, що темперамент і характер людини – це речі абсолютно різні. Характер – це ті властивості, які формуються, починаючи від моменту народження. Вони повністю залежать від впливу навколишнього середовища – поведінки батьків і близьких людей, способу життя, важливих подій, роботи і т.д. Дуже часто таке буває, що стикаючись з людьми, одні з них виявляються абсолютно некерованими, а з іншими дуже легко знайти спільну мову. Саме це, говорить про те, що з однією людиною чисто інтуїтивно вдалося побудувати відносини, виходячи з того, який у неї тип темпераменту, а в іншої людини зовсім інший тип і це означає, що він по іншому буде себе вести, і з ним треба вести себе по іншому. І якщо вам вдасться зрозуміти, тип темпераменту певної людини, ви зможете істотно поліпшити ваше спілкування з нею і уникнути проблем.   О. Карімова Наук. кер. О. Третяк ВПЛИВ ТЕМПЕРАМЕНТУ НА ПОВЕДІНКУ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ Усі люди відрізняються один від одного своїми певними особливостями, так,наприклад, одні енергійні, рухливі, активні, а інші мляві, малорухливі, спокійні. Швидкість виникнення, глибина  та сила почуттів, швидкість рухів – це і є темперамент - властивість особистості, яка визначає  динаміку її психічної діяльності та поведінки. У психології виділяють чотири типи темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік. Темперамент має неабиякий вплив на поведінку та спілкування, наприклад, сангвінік майже завжди є ініціатором у спілкуванні, він відчуває себе в компанії незнайомих людей невимушено, нова незвичайна ситуація його тільки збуджує, а меланхоліка навпаки лякає, бентежить, він губиться в новій ситуації, серед нових людей. Флегматик  важко сходиться з новими людьми, свої почуття майже не проявляє і довго не помічає, що хтось шукає приводу познайомитися з ними. В залежності від типу темпераменту люди розрізняються не кінцевим результатом дій, а способом досягнення результатів. Тому, перед сангвініком варто ставити нові, цікаві завдання, що вимагають від нього зосередженості та напруги. Необхідно постійно включати його активну діяльність і систематично заохочувати його зусилля. Флегматика потрібно втягнути в активну діяльність і зацікавити. Він вимагає до себе систематичної уваги. Його не можна переключати з одного завдання на інше. Відносно меланхоліка неприпустимі не тільки різкість, брутальність, але і просто підвищений тон, іронія. Він вимагає особливої уваги, варто вчасно хвалити його за виявлені успіхи, рішучість. Негативну оцінку варто використовувати як можна обережніше, усіляко пом’якшуючи її негативну дію. Меланхолік – найчуттєвіший і вразливий тип з ним треба бути м’яким і доброзичливим. Отже, у нашій діяльності, поведінці, відносинах з іншими людьми темперамент відіграє дуже важливу роль.   А. Катериніна Наук. кер. І. Дорожко ДИНАМІКА ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ В УМОВАХ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Зростаюче застосування комп’ютерів у всіх сферах людської діяльності породжує нові проблеми і дає поштовх до розвитку нових галузей дослідження. Комп’ютер став необхідним компонентом і фактором прогресу у виробництві, наукових дослідженнях, в побуті та освіті.  Постає проблема всебічного використання інформаційно-комунікаційних технологій у розвитку особистості. Проблема психологічної доцільності застосування комп’ютерної техніки в освіті висуває на передній план вікові, індивідуально-психологічні та соціально-психологічні аспекти. Серед актуальних і важливих завдань залишаються питання освоєння інформаційних технологій з урахуванням психологічних характеристик особистості і не тільки пізнавальних, а й емоційно-мотиваційних. Дослідження вчених показують, що використання комп’ютера у професійній підготовці має неоднозначний вплив на різні сторони психічного розвитку студента. Розглядаючи особистість як поліструктурне психічне утворення, сформоване в соціальному контексті, ми виділяємо в ній ті підструктури, на які особливо впливають комп’ютерні методи і зміст професійної підготовки майбутнього вчителя. До них можуть бути віднесені: інтелектуальна сфера, комунікативні можливості та саморозвиток як продукт самосвідомості. Однак на розвиток комунікативної сфери особистості майбутнього вчителя застосування ІКТ має досить диференційований вплив. У групі студентів, що спеціалізуються на комп’ютерних технологіях, відзначається негативна динаміка формування навичок міжособистісної взаємодії, а саме часткова відмова від спілкування з іншими людьми, розрив дружніх зв’язків, ослаблення емоційних реакцій, звуження сфери інтересів.   А. Кiрко Наук. кер. О. Третяк ТРАДИЦІЙНІ МОДЕЛІ МАСКУЛIННОСТІ Й ФЕМIННОСТІ На даний час структура людського суспільства зазнає суттєвих змін. Широко постає проблема ґендерної рівності в суспільстві. Поняття «маскулiнностi» - мужностi та «фемiнностi» - жiночностi, якi є істотними характеристиками особистості, та виражають ґендерну iдентичнiсть людини, виходять на переднiй план. Традиційнi моделi маскулінності і фемінності  базуються на опозиції. Маскулiннiсть передбачає такi форми поведiнки та способи самореалiзацiї, якi, зазвичай, притаманнi чоловiкам, та пов’язується з проявами самодостатностi, наполегливостi, активною самопрезентацiєю у навколишньому свiтi. Фемiннiсть виражає протилежнi, жiночi якостi: м’якiсть, пасивнiсть, емоцiйнiсть, несхильнiсть вступати в конфлiкти, здатнiсть розумiти iнших та спiвпереживати. У сучасному суспiльствi з плином часу зникло чiтке розмежування мiж цими двома поняттями, та знайшла своє iснування третя форма - андрогiннiсть,  що поєднує у собi якостi мужностi та жiночностi. З кожним роком все бiльше людей вiдходять вiд традицiйних норм поведiнки.  Можна спостерiгати,  як жiнки стають бiльш незалежними,  виконують суто чоловiчi справи. Люди звiльняються вiд стереотипiв.  Так, за останнiми показниками, у топ-10 країн Європи за індексом ґендерної рівності увiйшли Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Ірландія, Руанда, Філіппіни, Швейцарія, Словенія та Нова Зеландія. Україна посiдає 67 місце серед 142 країн, що  є досить значним  показником ґендерного розриву.   О. Кожевнікова Наук. кер. О. Третяк ДІТИ-МАУГЛІ ЯК ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ Мауглі є відомими персонажем придуманим Кіплінгом. Цей герой втілює в собі красу, розум і благородство, будучи при цьому лише казкою джунглів. Кожного разу, коли ми читаємо казки, бажаємо щоб в нашому бентежному житті все виглядало саме так: раптово, мало гарний початок та кінець. Але в реальності все виглядає не так чудово. Відтворюючи в пам’яті казкове перетворення «дитини джунглів» в звичайного хлопчика, навчити його певним манерам, здавалося б легкою справою , але зіткнувшись з цими проблемами в сучасному світі можна зі стовідсотковою впевненістю сказати, що це феномен. Цей синдром виникає у дітей, які постійно відчувають відторгнення від сім’ї, як через небажання батьків виконувати свої соціальні ролі, так і в силу їх зайнятості. Тому моральні норми і цінності дитина, на жаль, засвоює не у сім’ї, а з іншого оточення, вулиці, де відчуває себе повноцінною та впевненою. Ще не було таких випадків, коли дитина, вихована тваринами, з часом ставала повноцінною людиною. «Людське дитинча» виховане поза межами соціуму можна навчити імітувати мову, але синдром перетворює все це в звичайне дресирування. Природно адаптуватися до суспільства дитина здатна якщо її повернути в середовище людей до настання 12-13 років. Однак вона все одно буде страждати від психологічних відхилень. Іноді синдром Мауглі призводить і до смерті, адже діти, виховані тваринами, потрапляючи до людей, починають відчувати ще й культурний шок. Слід пам’ятати, що дитинство є найважливішим, самобутнім і неповторним періодом  у становленні особистості. Саме в дитинстві закладаються фундаментальні якості, які в майбутньому забезпечують її психологічну стійкість, цілеспрямованість. Ці духовно-моральні основи не з’являються спонтанно, вони потребують позитивного соціального оточення, родинних зв’язків, позитивних емоцій і любові батьків.   М. Козловська Наук. кер. О. Третяк ДОПОМОГА ТА ПІДТРИМКА ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ СТУДЕНТІВ-ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ На сьогоднішній день проблема підтримки переселенців з зони АТО дуже актуальна. Багато родин зіткнулися із болючими наслідками війни, та були вимушені покинути свої домівки. Окрім проблем із пошуком житла багато переселенців отримали психічні травми та потребують допомоги, особливу уваги треба приділити дітям шкільного віку та студентам. Тема психологічної допомоги студентам мені дуже близька з тієї причини,що і особисто мені довелося переїхати з рідного міста,де залишилися мої рідні та друзі. Багато з тих,хто пережив те саме погодяться із думкою,що депресія,повна дезорієнтація та часткова втрата особистості – це страшні супутники переселенців. Особливо гостро ці проблеми відчувають студенти-переселенці. Тож, задля ліквідації стану депресії та покращення психоемоційного фону студенти потребують підтримки з боку суспільства. Необхідні такі заходи як: •    Створення ініціативних груп; •    Груп підтримки ; •    Надання психологічної допомоги кваліфікованими спеціалістами; •    Надання соціальної допомоги. Ці заходи сприяють більш швидкій адаптації студента до нових умов, та захищають його від подальших нервових зривів та розладів. Дуже важливим є і те, що студент має почувати себе в безпеці, це сприяє покращенню його фізичного та психологічного стану, а вище зазначені заходи сприяють цьому найкращим чином.   Ю. Козорєзова Наук. кер. Н. Діомідова ПРОБЛЕМА ШКІЛЬНОЇ ТРИВОЖНОСТІ Шкільна тривожність – це схильність індивіда до переживання, тривоги. Різні ситуації в класі, у навчальному процесі впливають на психіку дитини. Почуття й емоції, які виникають при цьому, мають вплив на навчальну діяльність, успішність сприймання матеріалу. Проблему шкільної тривожності вивчали такі вчені, як Ф. Золотова, О. Казаннікова, Н. Лебединець, А. Мікляєва, Г. Прихожан. Причинами тривожності А. Мікляєва виділяє: необхідність засвоювати «нову шкільну територію», збільшення кількості навчальних дисциплін та кількості вчителів, відсутність послідовності вимог, що висуваються вчителями початкової та середньої шкіл, а також варіативність вимог від вчителя до вчителя, зміна класного керівника, неуспішність у взаємодії з вчителями або однокласниками. Дослідження шкільної тривожності проводилося на базі середньої школи №74 м. Харкова. У ньому було задіяно 62 учня з 5-х класів. При проведенні дослідження було використано тест-опитувальник Філліпса для виявлення рівня і характеру тривожності у дітей середнього шкільного віку, який показав, що у більшості учнів домінує тривожність. Високий рівень тривожності становить (45%), підвищений рівень тривоги (30%), дітей, які мають низький рівень тривоги найменша кількість (25%).  Дані вказують на наявність несприятливого психічного фону, який не дозволяє учням розвивати свої потреби в успіху, досягненні високого результату. У подальшому тривожність відбивається на всіх сферах життєдіяльності дитини, помітно погіршуючи її самопочуття і ускладнюючи відносини з навколишнім світом.   Т. Кондратьева Науч. рук. И. Дорожко ЭТИОЛОГИЯ ИНТЕРНЕТ-ЗАВИСИМОСТИ Вокруг проблемы интернет-зависимости ведутся жаркие споры. Одни ученые ставят под сомнение само существование данного расстройства, мотивируя это тем, что жизнь в виртуальной реальности – это норма современного общества; другие же ставят интернет-зависимость в один ряд с наркотической, алкогольной и другими зависимостями. Под термином интернет-зависимость мы понимаем вид нехимической зависимости, при котором у человека происходит нарушение контакта с реальным миром посредством удовлетворения актуальных потребностей в виртуальной реальности. В своих исследованиях учёные делают акцент, в первую очередь, на клинический аспект и рассматривают интернет-зависимость как патологию. С. И. Выгонский считает Интернет местом, в котором человек получает возможность реализовать свои подавляемые в реальной жизни влечения. По его выражению, “сеть приносит радость”. В неё отправляются за поиском развлечений, в основе которых лежит скрытая или явная сексуальность. Ещё одна точка зрения на природу интернет-зависимости строится на интеграции первых двух теорий и допускает, что Интернет может выступать местом для реализации аддитивного поведения, в основе которого лежат нереализованные потребности, а также признает существование самостоятельной формы зависимости от Интернета. Ученые считают, что использование Интернета увеличивает социальную изоляцию личности и повышает уровень депрессии. Таким образом, образуется замкнутый круг. Личность начинает использовать Интернет, чтобы компенсировать недостатки своей реальной жизни; использование Интернета приводит к заострению этих проблем в реальной жизни, что приводит к увеличению компенсации. В связи с этим, важную роль в формировании интернет-зависимости отводят наличию психологической травмы (развод, гибель близкого человека, потеря работы и т.д.), которая может стать пусковым механизмом для “бегства из реальности”.   Н. Копилова Наук. кер. О. Третяк ВПЛИВ ТЕМПЕРАМЕНТУ НА ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ Темперамент – це сукупність індивідуальних властивостей, що характеризує динаміку психічної діяльності людини. В основі цієї сукупності лежать особливості нервових процесів збудження та гальмування. Оскільки темперамент впливає на діяльність людини, необхідно вивчати його специфіку та застосовувати переваги для більш ефективного використання своїх зусиль. Сучасна психологія виділяє чотири типи темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик та меланхолік. Холерику, який характеризується силою нервових процесів, їх неврівноваженістю та рухливістю, підійде професія, яка не буде пов’язана з монотонною роботою, адже вона вимагає повної концентрації, чого важко досягти типу темпераменту з перевагою процесів збудження. Ймовірні професії: журналіст, рекламний агент, дизайнер, гід, тобто такі професії, що пов’язані зі спілкуванням та активною діяльністю. Сангвінік характеризується рухливими, сильними та врівноваженими нервовими процесами. Цей тип здатен тривало працювати над завданнями та вирізняється швидким перемиканням з одного предмета на інший. Ймовірні професії: сангвініки є найбільш універсальним типом з точки зору працездатності, тобто вони можуть опанувати будь-яку професію. Флегматик, незважаючи на силу та врівноваженість нервових процесів, виділяється їх інертністю. Тобто переключення відбувається повільно і не завжди вдало, але для копіткої роботи це найбільш оптимальний варіант. Ймовірні професії: бухгалтер, інженер, редактор тощо, тобто професії, які не потребують імпровізації та швидких змін діяльності. У меланхоліка нервові процеси слабкі, неврівноважені та інертні, тобто цей тип не може довго займатися монотонною роботою, але може виявляти увагу до деталей та нюансів. Не вирізняється комунікативними навичками. Ймовірні професії: аналітик, програміст або творчі професії.   В. Костенко Наук. кер. К. Бєляєва ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПАМ’ЯТІ ТА УВАГИ У  МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ У процесі навчальної діяльності розвиваються основні психологічні новоутворення молодшого шкільного віку: довільність психічних процесів, внутрішній план дій, уміння організовувати навчальну діяльність, рефлексія. У цьому віці центром психічного розвитку дитини стає формування довільності всіх психічних процесів (пам’яті, уваги, мислення, організації діяльності).Довільність виявляється в умінні свідомо ставити цілі, шукати і знаходити засоби їх досягнення, долати труднощі та перешкоди. Поряд з цим, протягом перших років навчання у школі увага дітей ще нестійка, тому в навчальній діяльності мають чергуватися розумові заняття із заняттями зі складання схем, малювання, креслення. Дослідниками встановлено, що увага школярів буває достатньо зосередженою і стійкою тоді, коли учні повністю зайняті роботою, коли ця робота потребує від них максимум розумової і рухової активності [5]. Останні дослідження в галузі когнітивної психології свідчать про зниження показників уважності учнів молодшого шкільного віку в порінянні з показниками рівня запам’ятовування. Окрім цього, досить мало досліджуються причини такої динаміки й способи оптимізації розподілу уваги у молодших школярів під час вивчення ними іноземної мови. На даний час не вирішеним є питання, наскільки процеси пам’яті та уваги рівноцінно розвиваються, і як ці процеси впливають на засвоєння матеріалу під час вивчення, наприклад, англійської мови. Розвиток важливих пізнавальних процесів – пам’яті та уваги сприяє більшому засвоєнню матеріалу на уроках. На думку педагогів та психологів пам’ять є  основою здібностей людини, умовою научіння, набуття знань, формування умінь та навичок. Без пам’яті неможливе нормальне функціонування ні особистості, ні суспільства. Завдяки своїй пам’яті, її удосконаленню людина виділилася з тваринного царства і досягла тих висот, на яких вона зараз знаходиться. Так і подальший прогрес людства без постійного покращення цієї функції є неможливим.   С. Костилєва Наук. кер. О. Третяк МАСКУЛЛІНІСТЬ ТА ФЕМІННІСТЬ У СУЧАСНОМУ СВІТІ Гендерні та статево-рольові стереотипи є різновидом соціальних стереотипів, вони складаються в процесі суспільної комунікації. У сучасному суспільстві відбувається ефективна комунікативна взаємодія з використанням традиційних та електронних ЗМІ, телебачення, мережі Інтернет. Мода, реклама має значний вплив на формування стереотипів маскулінності і фемінності. Уявлення про мужність і жіночності в різні часи й у різних культурах відрізняються, можна виділити універсальні уявлення, наприклад: терпимість, скромність, співчуття, дбайливість – традиційно розглядалися як специфічні жіночі якості. Виражені чоловічі якості: сила, стійкість, рішучість, мужність. Можна констатувати змішання маскулінних і фемінних рис в особистості сучасної людини, поєднання типово чоловічих і типово жіночих форм поведінки в особистості одного індивіда (прояв андрогінності), що дозволяє людині відчувати себе вільно в більшості життєвих ситуацій. Чоловіки і жінки можуть однаково успішно виконувати різну роботу, а зміна характеру діяльності неминуче впливає на їхню самосвідомість. До цих пір в світі зберігаються гендерні упередження та дискримінація,  зміни в соціальному становищі жінок і чоловіків замінили  багато звичних соціальних стереотипів, спонукаючи розглядати ці варіації вже не як небажані відхилення від норми, а як нормальні, природні і навіть необхідні. З’явилося багато сімей, де обов’язки по вихованню дитини поділяються рівномірно між подружжям, тобто батько бере активну участь у вихованні своїх дітей. Жінка стає все більш активним учасником суспільно-політичного життя, прагне підвищити свій освітній рівень і реалізуватися в професійній сфері.   З. Крутова Наук. кер. О. Третяк МЕТОДИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ СТУДЕНТІВ-ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ Різноманітні катастрофи та екстремальні ситуації негативно впливають на психіку людей, які постраждали від них. І збройний конфлікт – не вийняток. Психологічна допомога постраждалим людям дуже важлива, адже найчастіше вони не можуть самі справитися з цією проблемою. Спочатку студент-переселенець консультується з психологом, а потім, якщо виявляється якась проблема, призначається психотерапія. Одна з психологічних проблем, яка виникає у студентів-переселенців – це дезадаптація. Цей розлад згубно впливає на професійний і соціальний стан людини. Посттравматичний стресовий розлад – це, також, одна з психологічних проблем переселенців. Основним методом допомоги є психотерапія, як у психотерапевтичних групах,  так і віч-на-віч з психологом. Звісно, студенти-переселенці можуть закриватися у собі, погано реагувати на оточуючих, не контактувати з психологом. Спеціалісти не рекомендують тримати все всередині, тому вони намагаються налаштувати студента-переселенця так, щоб він поділився відчуттями, розповів про те, що сталося в його житті. Після чого, вони намагаються запевнити, що уся ця ситуація позаду та налаштовують на позитивне мислення. Також, у кожному вищому навчальному закладі є психолог, який знає про проблему студента та до якого можна звернутися під час навчання. До кожного такого студента потрібно знаходити особистий підхід, а також враховувати труднощі, з якими він зіштовхується.   В. Кухта Наук. кер. О. Третяк ФОРМУВАННЯ ХАРАКТЕРУ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ Характер – це сукупність стійких індивідуальних властивостей людини, які складаються і виявляються в діяльності, спілкуванні, зумовлюючи типові для неї способи поведінки. Характер людини формується в процесі її індивідуального життя під впливом різних суспільних умов. Саме в підлітковому віці в організмі дитини відбувають кардинальні фізіологічні зміни, які не можуть не позначитися на характері дитини. Підліток має гострий інтерес до навколишньої дійсності, проявляє активність, прагнення до праці, як фізичної, так і розумової. Дуже важливо навчитися організовувати цю активність. Юнаки та дівчата старшого шкільного віку вже досягають фізичної зрілості і здатні виявляти в поведінці, праці та навчанні деякі достатньо сформовані риси характеру, наприклад: відповідальність, дисциплінованість, наполегливість, принциповість, самостійність. Яскравою особливістю цього періоду є те, що підліток прагне якнайшвидше звільнитися від нагляду та контролю батьків, вчителів, дорослих. Звісно, потрібно залишати право вибору, що є найважливішою ознакою довіри для дітей цього віку. Підлітковий період пов’язаний з виникненням самосвідомості як усвідомлення себе в системі суспільних відносин, розвитком соціальної активності і соціальної відповідальності. Важливою стороною самосвідомості виступає потреба у самовираженні, що виявляється в спрямованості особистості на виділення і реалізацію своєї унікальності в системі соціальних зв’язків. Для цього періоду характерним є прагнення до самоствердження, самореалізації та самовиховання. Успішне формування рис характеру вимагає єдності виховних заходів родини, школи та соціального середовища, громадськості. Саме робота в колективі допомагає знайти і зайняти свою роль в житті.   А. Кушковая Науч. рук. Е. Третяк ВЛИЯНИЕ ЭМОЦИЙ НА ЧЕЛОВЕКА Роль эмоций в жизни человека чрезвычайно значительна. Эмоциональная сфера выполняет очень важную функцию – помогает понять самого себя и другого. Именно по чувствам мы определяем, насколько приятна или нет нам та или иная ситуация, хотим ли мы становиться ее частью. Но какое же позитивное влияние имеют эмоции на человека? Польза  положительных эмоций заключается в том, что они позволяют лучше понимать мир и себя, быть более самоуверенными, проявлять любознательность и больше общаться с людьми. Хотя эмоции сами по себе кратковременные, они могут оказывать на нас продолжительное влияние  спустя значительное время после того, как мы их испытали. В моменты неудачи мы можем мысленно вернуться в моменты прошлого, когда мы были счастливы, и получить часть положительных эмоций и позитивного опыта для решения текущих неприятностей. В чем же польза отрицательных эмоций? Чувство страха необходимо для выживания и сохранения безопасности. Гнев мотивирует на  поиск  справедливости, когда с нами поступили непорядочно. Мы часто оцениваем ситуации, в которых оказываемся. Отрицательные эмоции показывают, что у нас есть проблема, и часто заставляют нас думать, чтобы найти решение проблемы. Преимуществом эмоций есть то, что чувства  и мимика взаимосвязаны между  собой.  Даже когда человек не испытывает эмоции, он легко может их вызвать с помощью мимики, например, улыбки. Попробуйте поулыбаться пару  минут, и вы заметите, как наполняетесь чувством радости и тепла. Заряжайте себя положительными эмоциями и будьте счастливы!   К. Лемента Наук. кер. О. Третяк РОЛЬ СІМ’Ї У ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТІ Особистістю не народжуються. Під впливом певних чинників (суспільство, фізіологічні особливості) розвивається і формується особистість. Найбільш фундаментальним при становленні особистості є сім’я, атмосфера в сім’ї, методи виховання. У сім’ї закладаються основи морально-етичних цінностей, національної свідомості, і відбувається становлення особистості загалом. Якщо в родині тепла дружня атмосфера, де кожен поважає один одного, то дитина виростає гармонійно розвиненою особистістю. Якщо дитина часто спостерігає сімейні конфлікти і стає свідком розлучення, то вона може вирости асоціальною особистістю, яка завдаватиме  шкоди не тільки оточуючим, а й собі, матиме проблеми з довірою, в налагодженні стосунків з іншими людьми, особливо з протилежною статтю. Щодо методів, які обирають батьки при вихованні, то вони часто вдаються до маніпуляцій, намагаючись керувати поведінкою дитини. Внаслідок таких дій дитина може почати думати, що «якщо я  не зроблю як хочуть батьки – то я поганий син/дочка і вони мене розлюблять». В результаті дитина виростає нерішучою, слабовільною, завжди опираючись на думку батьків, і ніколи на власні бажання, почуваючи почуття вини перед батьками за непослух. Ще однією помилкою батьків є гіперопіка, коли батьки занадто оберігають своє чадо і роблять все замість нього. Це формує не тільки нерішучу, а й несамостійну, невідповідальну особистість, яка вважає, що всі її проблеми і помилки вирішать батьки  чи хтось інший. Такі люди будуть перекладати свої обов’язки і проблеми на інших. Отже, сім’я – важливий фактор формування особистості, де батьки повинні враховувати кожен елемент виховання, і з обережністю використовувати різні методи виховання, аби дитина виросла повноцінною особистістю.   К. Лещенко Наук. кер. О. Третяк САМОВИХОВАННЯ – ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ХАРАКТЕРУ Що нам відомо про характер? В першу чергу, це ціла низка індивідуально-психологічних властивостей людини, що формуються під впливом оточуючого середовища. Характер починає формуватися в людини майже з перших днів її життя. Першими, хто впливає на формування характеру є батьки. Їх взаємини, та ставлення до своєї дитини відіграють важливу роль у тому, які саме риси характеру першими у неї сформуються. Далі, дитина починає контактувати із суспільством. Перші кроки – це дитячий садок, далі школа та однолітки. Коло знайомств постійно зростає, що, зазвичай, найбільш впливає на формування характеру людини. Але не тільки ці фактори є найголовнішими. Самовиховання – це також один із найважливіших процесів формування характеру. Зазвичай, він проявляється у дорослому віці, коли людина починає самостійне життя. Слід пам’ятати, що людина завжди сама виступає творцем свого характеру. У його формуванні відіграють ролі такі чинники як світогляд, переконання, звички, моральна поведінка, тобто все те, що виробляє в собі людина. Самовиховання дає змогу людині подивитися на себе з іншого боку, критично оцінити ті чи інші якості в собі. Висновком такої роботи над собою стає виявлення тих рис характеру, які треба удосконалювати, або навпаки, усувати протягом життя. Процес самовиховання потребує багато часу і сил. Але, щоб досягти бажаних результатів, треба чітко визначитися у своїх слабких та сильних сторонах, та ставити за мету розвивати себе й позбуватися негативних рис. Отже, незважаючи на те, яке підґрунтя для формування характеру ми отримуємо протягом життя, багато аспектів ми в змозі самі змінити. Слід завжди пам’ятати про те, що успішне самовиховання є запорукою успішного життя. Сильний характер мають ті люди, які ставлять перед собою певні цілі, і долають усі перешкоди на шляху їх досягнення.   А. Лук’янченко Наук. кер. О.М. Третяк ПОЧУТТЯ  ПРОВИНИ Кожна людина у світі хоча б раз відчувала провину. Зазвичай це відчуття дуже хвилююче, воно супроводжується дискомфортом, поганим настроєм, який потім призводить до депресії. Але якби не було такого відчуття людина не могла б зрозуміти що вона робить добре, а що погано. Провина та совість завжди контактують між собою. Нам здається, що це негативні відчуття, але вони сприяють розвитку особистості. Вони допомагають нам стати на істинний шлях. Характерною рисою провини є осуд самого себе. Прояв провини залежить від характеру людини. Наприклад, якщо людина сподівається виконати якусь роботу, але в неї не виходить, вона автоматично починає відчувати провину через те, що не виконала задачі, які поставила сама перед собою. Емоційним завершенням відчуття провини стає каяття. Людина аналізує свій вчинок, та вибачається, у результаті чого відбувається очищення, під час якого людина скидає тягар з душі. Найважливішим процесом в цій ситуації є самоаналіз.           Дуже гарно, коли проблема не глобальна та людина може самостійно вплинути на її вирішення, але іноді необхідна допомога спеціаліста. Психолог може знайти різни шляхи вирішення ситуації, та якщо не звернутися, то досить часто люди стають на інший шлях вирішення проблеми. Найжахливіший – це алкоголізм. Іноді люди вважають, що такий шлях найлегший та допомагає якнайдалі сховати відчуття провини, але це тільки більше руйнує життя.  Провину потрібно перевтілити в дію, яка буде провідником до поставленої мети. Потрібно оволодіти нею, навіть якщо буде здаватися, що вона накриває з головою. Не потрібно дозволяти провині керувати собою!   Р. Ляпин Науч. рук. Н.  Диомидова ПРОБЛЕМА ОДИНОЧЕСТВА В СТУДЕНЧЕСКОЙ СОЦИАЛЬНОЙ СРЕДЕ В период усиления индивидуализации и компьютеризации общества наблюдается оторванность человека от мира людей как физическая (временно-пространственная), так и психологическая (моральная и эмоциональная). Негативные переживания одиночества молодыми людьми влияют на процесс социализации и формирования личности. Явление одиночества как психического состояния исследовалось в работах Р. Вейса, К. Хорни, М. Мида, З. Фрейда, К. Юнга и другие. Для рассмотрения проблемы одиночества применялся метод анкетирования. Анкета, составленная и дополненная на основании уже существующей в монографии Г.Р. Шагивалеевой, рассылалась по социальной сети студентам второго и третьего курса. Количество прошедших анкетирование — 19 человек. Большинство опрошенных обладали высокой степенью экстравертности и определяли одиночество как отсутствие «близкого» человека, выставляя на первый план психологическую сторону одиночества и его негативную модальность. 30% из опрошенных считают себя одинокими. В большинстве случаев молодым людям, испытывающим одиночество, недостает эмоционального, психологического контакта, а не коммуникационного. Некоторые из них все же имеют «близких» друзей, но находящихся в других городах, с которыми они связываются через социальную сеть. Одиночество вызывает у опрошенных исключительно негативные эмоции: страх, тревогу, тоску по конкретном человеку, отчаяние, депрессию, беспомощность, жалость и сочувствие к себе, раздражение, злость, скуку. Убегая от одиночества, студенты ищут новые знакомства, читают книги, прячутся за экранами мониторов. Преодоление проблем одиночества для студентов как негативного эмоционального состояния – это решение проблем личностного самоопределения, повышение их самооценки, развитие качеств рефлексивности мышления, формирование коммуникативных умений.       І. Майстрюк                         Наук. кер. І.Дорожко ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ Психологія – це наука, яка вивчає психічні явища та поведінку людини. Іншими словами, психологія – це наука про душу. Виділяють три підходи до визначення  історичного розвитку психології:  Перший підхід характеризується тим, що психологія,  як і кожна наука, має свою передісторію та історію. Другий підхід умовно поділять на три етапи:                     1.  Донаукова(міфологічна) психологія характеризується тим, що     душа – це анімістичне уявлення, існує в усіх природних явищах та тілах.    2. Філософська психологія бере свій початок від античності до ХІХ ст. , саме у цей час психологія становила собою лише частину філософії. У цей період Демокріт стверджував, що душа – це різновид речовин, вони утворюються з атомів вогню та підпорядковуються загальним законам.  Платон увів в обіг наступні поняття складових душі – пристрасть, мужність, розум та інші. 3. Наукова психологія виникла у другій половині ХІХ ст., через використання Еббінгаузом  методу дослідження – експерименту. Саме тоді, психологія відокремилася від філософії. Третій підхід – культурологічний. До цього підходу належить    концепція українського вченого В.А.Роменця. Згідно з нею, історичний розвиток психологічної науки поділяють за епохами. Основними є: Міфологічний період, Античність, Середньовіччя, епохи Відродження, Бароко, Просвітництва та Сціентизму. Отже, кожна епоха розвитку психологічної  науки набула  суттєвих відмінностей. Так від Міфологічного періоду до епохи Середньовіччя вона наголошувала на ситуативних феноменах, від епохи Відродження до Просвітництва - на мотиваційних. Історичні етапи розвитку психологічної науки завжди розглядаються  під кутом розуміння її предмета.   Ю. Максимчук Наук. кер. К. Бєляєва ОСОБЛИВОСТІ ОНЛАЙН-ЖУРНАЛІСТИКИ У СУЧАСНИХ УМОВАХ В останні роки система засобів масової інформації України зазнає значних змін. Стрімкий прогрес в сфері комп’ютерних технологій, поява і розвиток Інтернету вносить суттєві  зміни в сучасне інформаційно-комунікативне середовище. Інтернет перетворився на потужний інформаційний простір, що охоплює в тій чи іншій мірі всі аспекти суспільного життя України. У новому середовищі активно розвивається і відіграє істотну роль сектор Інтернет-ЗМІ. З появою і розвитком в Україні Інтернет-медіа зросли вимоги до людей, зайнятих у сфері масових комунікацій.  Очевидним є те, що насамперед, це торкнулося журналістів як фахівців, що мають тісний зв’язок з громадськістю. Якщо раніше ця сфера  відносилося до чисто гуманітарного напрямку, то в даний час умовою ефективної роботи в сфері мережевих ЗМІ стає знання комп’ютера і володіння Інтернет-технологіями. У сучасному суспільстві знання специфіки та основних принципів функціонування мережевих видань є невід’ємною частиною успішної діяльності фахівців сфери масових комунікацій. Користування інтрнет-ЗМІ та ЗМК зростає з кожним роком, що підкреслює актуальність цього питання в сучасних умовах й розгляду поняття «онлайн-журналістика». У підручнику Р. Крейґа «Інтернет-журналістика: робота журналіста і редактора у нових ЗМІ» онлайнова журналістика розглядається як незалежний різновид журналістської роботи поряд із друкованими й ефірними ЗМІ. Джим Гол у книзі «Онлайнова журналістика» пропонує всеохопний гід до кібержурналістики, звертає увагу на її ключові виміри – глибину, широту й інтерактивність. Таким чином, звичайні журналісти як зв’язувальна ланка між подіями, героями новин  та засобами інформування, що володіють ресурсомісткими і недоступними будь-кому технологіями, втрачають колишню роль. Сучасні технології дають кожному в руки інструменти створення контенту й кожен може за 5 хвилин створити свій ЗМІ в мережі та наповнити його змістовно. Інтернет-журналістика – різновид журналістики, що передбачає поширення журналістських матеріалів через мережу Інтернет.   Ю. Маланчук Наук. кер. О. Третяк УЯВА ЯК НЕВІД’ЄМНА ЧАСТИНА ОСОБИСТОСТІ УЧНІВ МОЛОДШОЇ ШКОЛИ Уява – це вищий пізнавальний процес, який розвивається та удосконалюється в процесі  життя людини, породжується  потребами до змінення тих чи інших предметів навколишнього світу.  Кожна людина застосовує уяву протягом життя, це невід’ємна частина особистості. За допомогою уяви людина планує своє майбутнє. Спочатку ставить перед собою мету, зосереджується на ній, та спрямовує всю свою енергію на її досягнення. Для розвитку уяви, здібностей, формування вмінь, бажання вчитися та дитині потрібна школа. Саме у період шкільного навчання виникає внутрішня інтелектуальна діяльність у дітей. У цей час вони у молодшій школі вивчають основи різних наук, складають речення, відгадують загадки, пишуть твори. Вчителям необхідно допомагати використовувати та розвивати можливості уяви, наприклад  застосовувати різні методики, ігрові завдання, тести з відповідними вправами на уроці, тощо. Спочатку учні повинні навчитися відтворювати, уявляти образи персонажів, а потім вже створювати нові образи або картини, домислювати події. Якщо в учнів є проблеми з аналізом та уявленням того чи іншого тексту, треба розвивати їх спостережливість: пояснити підтекст твору, звернути увагу на найбільш незрозумілі частини. Адже бачення змісту та послідовність дій, допомагає розуміти та аналізувати логіку розвитку ситуації. Отже, розвиток уяви має дуже велике значення, адже саме уява допомагає школярам пізнавати світ краще, самовдосконалюватись, планувати своє майбутнє, та реалізувати реальні мрії в життя. Щоб розвивати уяву та спостережливість на уроках потрібно зацікавити учнів до матеріалу, створити творчу атмосферу, застосовувати методи та прийоми, задля активізації розумової діяльності учнів та активності.   Ю. Мирошніченко Наук. кер. О. Третяк ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ Середній шкільний вік прийнято в психології називати підлітковим. Його межі охоплюють вік від 9-11 до 14-15 років. Отроцтво – період життя між дитинством і дорослістю. Однак вже це найпростіше визначення містить проблему: якщо початок пубертатного періоду може бути з достатньою чіткістю визначено за допомогою біологічних критеріїв, то цього не можна сказати про його закінчення. Отроцтво закінчується, коли індивід досягає соціальної та емоційної зрілості й отримує досвід, здатність і бажання взяти на себе роль дорослого. Основними новоутворенням стають почуття дорослості, потреба в самореалізації та суспільному визнанні, прагнення до самоствердження, самосвідомість набуває морального характеру, вміння підпорядковуватись нормам колективного життя. Основні протиріччя: прагнення бути дорослим і, разом з тим, відсутність соціального досвіду, відмінності між фізичною і соціальною зрілістю підлітка. Порівнюючи себе з дорослим, підліток приходить до висновку, що між ним і дорослим ніякої особливої різниці немає. Підліток починає відчувати себе таким же, пране бути і вважатися дорослим, від відкидає свою приналежність до світу дітей, але у нього ще немає відчуття справжньої, повноцінної дорослості, але зате є величезна потреба у визнанні його дорослості оточуючими. Однією з основних потреб стає потреба у звільненні від контролю і опіки батьків, вчителів, старших. Це період емансипації дитини від батьків. Емансипація може бути емоційною, поведінковою, нормативною. Батьківський приклад вже не сприймається абсолютно і некритично, як у дитинстві. У цей період батьки завжди повинні пояснювати мотиви своїх вимог і обговорювати їх з підлітками, влада батьків має використовуватися лише в міру необхідності. Вони повинні прислухатися до думки дитини, але не виходити лише з їх бажань.   В.  Мусієнко Наук. кер. О. Третяк ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ У ДИТИНИ Кожен з батьків хоче щоб їх дитина виросла щасливою та успішною. Підґрунтям подальшого успіху особистості є лідерські задатки, які в ній були закладені ще в дитинстві. Дізнатися чи є дитина лідером можна вже в три роки. Найцікавішим є те, що не тільки діти будуть виділяти таку особистість як лідера, але й дорослі будуть схильні до впливу цієї дитини. Але як же виховати в дитині лідера? Насправді, все залежить від виховання, адже всі здорові діти вже народжуються з прагненням до лідерства (це є одним із проявів егоцентризму). Лідерські задатки потрібно розвивати з самого раннього віку. Потрібно хвалити дитину за її успіхи і підтримувати в труднощах, ажде  перші успіхи і невдачи відбуваються в дитини ще в домашніх умовах, коли поряд з нею є її близькі та рідні, які повинні навчити дитину спокійно витримати поразку. Не потрібно застерігати дитину від помилок, вона має сама навчитись приймати рішення та нести за них відповідальність. Обов’язково треба виховувати в дитині рішучість. Також важливим атрибутом лідерства є комунікабельність. Для цього потрібно записати дитину на різні гуртки та секції, де вона постійно буде спілкуватися з іншими дітьми. Потрібно дозволяти дитині мріяти, так вона навчиться ставити цілі, буде прагнути досягнути своїх цілей в подальшому житті. Але якщо дитина зовсім не прагне в лідери, не потрібно її змушувати, важливо придивитися до дитини і допомагати їй розвиватися в тому руслі, яке їй найбільш довподоби, тоді дитина виросте щаслива, а це найголовніше.   И. Никоненко Науч. рук. Н. Диомидова ВЛИЯНИЕ ТЕМПЕРАМЕНТА НА ОСОБЕННОСТИ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ В ГРУППЕ Взаимоотношения в группах, а также отношения в отдельных индивидов к коллективу, в котором они находятся, - являются актуальной проблемой общества. Исследованиями это вопроса занимались такие ученые, как А. Басс, Р.Пломин, Б. Теплов, В. Небылицин, К. Изард, Е. Ильина и др. По прошествии определенного времени в любом коллективе можно выявить некие особенности взаимоотношений, а именно разделение группы в зависимости от занимаемой каждым субъектом позиции: лидера, конформиста и аутсайдера. Могут наблюдаться отказы от позиций лидерства и ответственности и наоборот – стремление к ведущим позициям, доминированию в общении. Целью нашего исследования было выявить взаимосвязь темперамента с особенностями взаимодействия в студенческой группе. В нашем исследовании мы использовали методику диагностики межличностных отношений Т. Лири, личностный опросник Г. Айзенка (тест на темперамент ЕРІ). В исследованиях принимало участие 20 человек (студенты 1-5 курсов нескольких вузов): 10 лиц женского пола и 10 лиц мужского пола, - возраст от 19-23 лет. Согласно результатам теста Лири, в 90% случаев «властно-лидирующий» и «ответственно-великодушный» тип межличностных отношений присущ сангвиникам, «конвенциально-сотрудничающий» - холерикам, в то время, как меланхоликам и флегматикам свойственен «зависимо-послушный» или «недоверчиво-скептический» тип межличностных отношений. Наша гипотеза относительно влияния темперамента на разделение ролей в группе подтвердилась. Это дает нам право предполагать, что сангвиники и холерики оказывают большее влияние, чем меланхолики и флегматики, и как правило, занимают лидирующие позиции в группе.   О. Олійник Наук. кер. О. Третяк МОТИВАЦІЯ УСПІХУ Успіх – це позитивний результат діяльності, факт вищого досягнення поставленої мети. Здобутий успіх є сильним поштовхом до нового, могутнім стимулятором творчих пошуків і злетів. Будь-яка діяльність людини складається з трьох компонентів, вони пов’язані між собою та є послідовними. На початку діяльності людина синтезує велику кількість інформації, в наслідок цього у неї формується мета діяльності. На цьому етапі формується уявлення картини бажаного майбутнього та кінцевий результат діяльності. Другим компонентом є засіб. Це той ресурс, який людина готова витратити на досягнення мети. Завершенням будь-якої діяльності є актуалізація результату, тобто підсумок, якого досягнуто. Мотивація успіху – це мобілізація всіх ресурсів людини, концентрація уваги й дисципліна. Людина з мотивацією успіху мислить позитивно, і напрямок у її житті розглядається, перш за все, на успіх, на розкриття своєї особистості в задуманих проектах, а не на уникнення невдач. Згідно закону Йеркса-Додсона, який було сформульовано декілька десятиліть тому, ефективність діяльності залежить від сили мотивації, тобто чим сильніше спонукання до дії, тим вища результативність діяльності. Доведено, що існує зв'язок між вираженим мотивом досягнення успіху і особистісними особливостями людей, їх рівнем самооцінки. Почуття самолюбства неодмінно культивує сильні прагнення людини до переваги, влади над людиною, до слави. Людина – це єдина система, здатна регулювати сама себе в широких межах, тобто має можливість самовдосконалюватися. Слабовільні люди при продуманій педагогічній роботі можуть стати активними в діяльності. При цьому треба брати до уваги індивідуальні особливості людини. Сама людина також повинна з юного віку тренувати свою волю, виробляти такі якості, як самовладання, активність, сміливість.   Е. Оникиенко Науч. рук. И. Дорожко ПОЧЕМУ ПОДРОСТКИ ГОВОРЯТ О «СУИЦИДЕ»? В ХХI веке подростки стали развиваться и взрослеть намного быстрее, чем раньше. Связано ли это с развитием технологий или с биологической мутацией организмов людей, точно никто сказать вам не сможет. Но факт остается фактом, в нынешнее время подростки действительно очень эволюционировали как в умственном, так и в физическом смысле. Эволюционировали они и в своей психологической составляющей. Часто мы сталкиваемся с подростками, которые открыто заявляют «Я не хочу жить!», «Я хочу умереть!», «Я сделаю с собой что–нибудь!», «Я себя убью!». Говорят они это с помощью социальных сетей, или в реальной жизни, не имеет значения, а имеет значение то, что они употребляют эти фразы не задумываясь ни о чем. Эти слова не подразумевают под собой никаких действий, это просто пустые слова. У каждого из этих подростков, как и у всех людей, присутствует инстинкт самосохранения, и они боятся смерти. Но вот сказать данные слова им ничего не стоит. Значит существует такая проблема, в которой нужно разобраться и найти пути ее решения. Разберемся же по порядку. Что же такое суицид или самоубийство? В каком возрасте чаще всего распространена данная проблема? Причины возникновения данной проблемы и пути ее решения. Википедия говорит: «Суицид или же самоубийство – это преднамеренное лишение себя жизни, как правило, самостоятельное и добровольно». Как бы ужасно не звучало, но все самоубийства в целом можно разделить на два типа.  Первый тип самоубийств это истинный или парасуицид. Как правило, такие суициды заранее спланированы с целью любой ценой лишить себя жизни вне зависимости от мнения или реакции родных и близких. Второй тип самоубийств это демонстративный или псевдосуицид. Обычно данный вид суицида совершается в состоянии аффекта или же не совершается вовсе, а является не столько попыткой лишить себя жизни, сколько способом привлечь внимание окружающих на себя и свои проблемы, является неким «криком о помощи». Как раз таки данный тип самоубийств и является объяснением проблемы, которую мы  попытаемся пояснять. В нашей стране подростковым считается возраст с 12 до 17 лет. Данный возрастной период психологи считают самым уязвимым. Именно в этот период подростки начинают меняться, сталкиваться с проблемами, познавать взлеты и падения. Столкнувшись с неудачами и жизненными проблемами, их головы может посетить мысль о суициде. Не только неудачи и жизненные проблемы могут стать причиной псевдосуицида. В первую очередь главной причиной становится семья, и чаще всего это проблема «отцов и детей», то есть родители не понимают детей, а дети родителей. Происходят конфликты и дети, вместо того что бы попытаться достучатся до родителей, начинают ими манипулировать, произнося лишь одну фразу: «Я с собой что – нибудь сделаю!» и бросаютя в истерику. Но и родители в свою очередь не правы! Чаще всего они не пытаются узнать в чем проблема, не пытаются понять детей, не знают чем они увлекаются и не хотят знать. А просто говорят: «Выбрось эту ерунду из головы!» или же «Оно тебе не нужно!» Конфликты в семье происходят не только между родителями и детьми, но и между самими родителями. Это все не обходит детей стороной, а отражается на них психологически и дети начинают винить себя во всех соррах своих родителей. И в этой ситуации фраза ребенка может либо спасти семью, либо еще сильнее разрушить. Либо родители начнут вдвоем разбираться в проблемах ребенка, либо начнут винить винить друг друга в проблемах ребенка и еще сильнее ругаться. В конце концов дело может привести к разводу, а развод в свою очередь может перевести ребенка из состояния псевдосуицида в состояние истинного суицида. Еще одной причиной псевдосуицида может стать проблема со сверстниками. И тут разговоры о суициде это желание привлечь к своей персоне внимание, что является своего рода так же манипуляцией. Причин для псевдосуицида может быть много, все зависит от того в какой среде находится подросток. Решить эту проблему достаточно легко. Нужно «взять» и поговорить с подростком, попытаться его понять, помочь ему, и в первую очередь принять его таким какой он есть.     Т. Орлянська Научн. рук. И. Дорожко ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ ОСОБИСТОСТІ Психологічний захист - це зазвичай неусвідомлюваний процес усунення або послаблення психікою людини негативних, травмуючих або емоційних переживань. Відповідно до впливу на проблему особистості психологічний захист поділяється на такі різновиди: 1)  конструктивний - не вирішуючи проблеми, хоча б не ускладнює її; 2) деструктивний - ускладнення проблеми, погіршення ситуації для особистості, причому останніх значно більше. Типові механізми психологічного захисту: 1. Заперечення зводиться до того, що інформація, яка тривожить і може призвести до конфлікту, не сприймається. 2. Витіснення - штучне забування людиною травмуючих спогадів чи неприємної ситуації через їх перехід у несвідоме. 3. Проекція - несвідоме перенесення (приписування) власних почуттів, бажань і потягів, в яких людина не хоче собі зізнатися, на іншу особу. 4. Сублімація- переведення неприйнятних емоцій  у прийнятне русло. 5. Ідентифікація – несвідоме перенесення на себе почуттів і якостей, властивих іншій людині і недоступних, але бажаних для себе. 6. Компенсація - досягнення людиною альтернативних успіхів у іншій сфері, для збереження позитивної оцінки себе. 7. Заміщення - перенесення агресивних імпульсів на менш загрозливого об'єкта. 8. Раціоналізація - наведення для себе псевдорозумної аргументації у випадку поразки. Слід також зауважити, що люди рідко використовують якийсь один механізм захисту - зазвичай вони застосовують різні захисні механізми для вирішення конфлікту або ослаблення тривоги.   А. Потапова Наук. кер. О. Третяк ТВОРЧА УЯВА У СТУДЕНТСЬКОМУ ЖИТТІ Творча уява – це такий вид уяви, в ході якого людина самостійно створює нові образи та ідеї, що представляють певну цінність. Ці ідеї можуть втілюватися в конкретні продукти творчої діяльності. Увага до дослідження проблем, пов’язаних з творчою уявою привертала багатьох дослідників. Оскільки психологічний аналіз творчої уяви студентської молоді неможливий без урахування вікових особливостей, психологічних аспектів творчої уяви, літературних здібностей, емоційної спрямованості особистості, рис особистісної зрілості. Творча студентська молодь, намагаючись реалізувати своє «Я» шукає ефективні засоби і форми для втілення задумів. Роль творчої уяви при цьому є засобом перетворення реальної дійсності в образ, як кінцевого результату узагальнень великої кількості вражень, пропущених через емоційну сферу творчої особистості. За допомогою художнього образу студенти показують своє бачення світу і себе в ньому. Важливим питанням є створення сприятливих психологічних умов для формування творчої уяви в умовах студентського життя. Актуальним є на сьогодні і питання впливу літературного, музичного, театрального життя, засобів масової інформації на формування і розвиток творчої уяви. Одним з найменш вивчених аспектів є специфіка й розвиток уяви в юнацькому віці, тобто в той період, коли формується особистісна зрілість і відбувається процес становлення творчої особистості. Вище вираження своєї неповторності особистість знаходить у творчій діяльності. Студентський вік характеризується досягненням найвищих «пікових» досягнень, що базуються на всіх попередніх процесах біологічного, психологічного, соціального розвитку. Це період широких можливостей і розширення життєвого досвіду.У дослідженнях Л.Виготського показано, що в юнацькому віці відбувається глибоке перетворення уяви: у побудові її образів дедалі більше враховуються умови і закони об’єктивної дійсності. Як зазначав Л.Виготський, творча діяльність уяви перебуває в прямій залежності від багатства й розмаїтості досвіду людини: чим багатший досвід, тим більше матеріалу, яким володіє її уява.   М. Псарёва Научн. рук. Н. Диомидова МЕТОД ГАШЕНИЯ ПРОБЛЕМНОГО ПОВЕДЕНИЯ У ДЕТЕЙ С РАС По данным Всемирной организации здравоохранения в 2016 году один ребенок из ста шестидесяти имеет расстройство аутического спектра (РАС).  Для всех расстройств, входящих в данную классификацию, характерными являются нарушения социального взаимодействия, общения, а также ограниченное и повторяющееся стереотипное поведение. Следует отметить достаточно раннее появление перечисленных признаков, чаще развитие нарушено с младенчества, а в редких случаях заболевание может проявляться в первые пять лет (МКБ-10 F84). Первыми учеными, описавшими данные отклонения, стали Л. Каннер и Г. Аспергер. Одной из проблем, с которой сталкиваются родители и специалисты, воспитывая ребенка с РАС, является проблемное поведение, устранение которого невозможно без понимания его функции. Учеными бихевиористами были исследованы основные причины его появления и способы работы, направленные на предотвращение нежелательного поведения (И.Ловаас, Б.Ф. Скиннер и др.). Основными причинами появления проблемного поведения считаются привлечение внимания, уклонение от нежелательного действия, самостимуляция (Р. Шрамм), а также не следует исключать факт сенсорного нарушения (Дж. Айрис). Учёными рассмотрены способы предотвращения первых двух причин с использованием гашения, которое является поведенческим методом, определяющим причину поведения, а затем прекращение доступа для погашения этого поведения. Таким образом, определяется фактор, который служит усилением нежелательного поведения, а затем данное усиление удерживается или устраняется. Проведенные нами исследования доказали эффективность данного метода. Несмотря на резкое повышение проблемного поведения в начале использования методики, в конце показатель снижается до очень низкого уровня.   Ю. Ракуса Наук. кер. І. Дорожко ОСОБЛИВОСТІ МОГО ТЕМПЕРАМЕНТУ Як відомо, на Землі немає людей з однаковими шкірними візерунками, пальцями рук, на дереві немає цілком однакового листя. Так само у природі немає абсолютно однакових людей. Проте людина не народжується уже сформованою особистістю, раніше, ніж сама людина стане особистістю, в неї спостерігаються індивідуальні особливості психіки. Ці особливості психіки дуже консервативні, стійкі. Вони утворюють в кожній людині своєрідний психічний грунт, де згодом виростають властивості особистості, притаманні лише цій людині. Темперамент – це стійка властивість особистості, що виражає індивідуально-своєрідну динаміку психіки і поведінки. Дві складові темпераменту «активність» та «емоційність» є головними ознаками темпераменту. Як писав В. Небелицин, активність поведінки людини характеризує міру енергійності, стрімкості, швидкості, чи навпаки, повільності, інертності. Емоційність проявляється в особливостях розвитку емоцій і почуттів (радість, горе, страх, гнів тощо). Існує 4 типи темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік. Що стосується мене, то я не можу остаточно визначити свій темперамент. Друзі кажуть, що я холерик, бо буваю неспокійною, активною, імпульсивною. А іноді помічаю у себе риси меланхоліка: песимістичність та тривожність. Я б назвала себе працелюбною та творчою особистістю. Люблю жити повним життям, коли все навколо вирує, обожнюю різні жарти, ігри, розіграші. Дуже люблю знайомитися з людьми, спілкуватися з нами. У мене багато знайомих, приятелів, друзів. Якщо я займаюся якоюсь справою, я захоплююся нею повністю. У мене виходить все робити швидко та добре, коли мені допомагає натхнення. У мене швидка реакція. Подія ще не встигла відбутися, а в моїй голові вже тисяча думок з цього приводу, і я ділюся ними з іншими людьми. Взагалі-то про мій темперамент можна сказати точно: він дещо запальний. Як тільки бачу несправедливість, відразу ж «закипаю». Не люблю, коли на мене намагаються тиснути, відразу ж опираюся. Але я так само швидко пробачаю образи.   А. Ріяко Наук. кер. О. Третяк ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ МАС-МЕДІА НА ОСОБИСТІСТЬ Психологічний вплив – це навмисний або ненавмисний вплив на психічний стан людей, їх почуття, думки і дії, для якого використовуються виключно психологічні засоби. Для психологічного впливу характерний "двосторонній рух"- у об’єкта впливу завжди є можливість відповісти на нього психологічними засобами, тобто захиститись від впливу або надати його самому. Мас-медіа сьогодні – це потужний фактор впливу на психологічний, соціальний стан людей. Вплив на молодь – аудиторію з неміцною самосвідомістю – найбільш великий. На сьогоднішній день мас-медіа є невід’ємною частиною нашого життя. Кожного дня ми слухаємо радіо, дивимося телебачення, розмовляємо по мобільним телефонам, спілкуємося в Інтернеті. Але це лише зовнішня позитивна сторона мас-медіа, їх головним завданням є інформування людей про події, що відбуваються і допомагає в  спілкуванні один з одним. Але звичайно є й негативна сторона впливу на формування свідомості особистості.  Це приховане маніпулювання масовою свідомістю. Нажаль сьогодні мас-медіа дуже ефективно веде приховане маніпулювання масовою свідомістю, спрямовуючи його в потрібне русло за допомогою спеціальних радіо і телепередач, шоу, серіалів, новин, а також реклами.  Масова свідомість дуже схильна до психологічного впливу, швидко реагує на ту чи іншу інформацію. За допомогою мас-медіа людину можна переконати в чому завгодно, це лише питання часу. Але як не піддатися впливу? Кожна людина схильна до впливу, що йде з моніторів і екранів телевізорів. Мас-медіа охоче задовольняє наші інтереси, диктуючи при цьому свої правила. Завжди аналізуйте, коли ,наприклад, бачите нового героя в серіалі, який подобається майже усім, задумайтеся – за рахунок яких якостей він привертає до себе увагу? Отже, засоби мас-медіа займають значне місце в нашому житті, як кожної окремої людини, так і суспільства в цілому. Телебачення, радіо, Інтернет, реклама – стали основними джерелами інформації, що формують внутрішній світ людини. Але незважаючи на це, потрібно залишатися людиною, що сама обирає свої бажання і створює свої плани на майбутнє.  О. Рог Наук. кер. О. Третяк ОБДАРОВАНІ ДІТИ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ Обдаровані діти завжди цікавили вчених та психологів, адже їх можливості вражають та захоплюють водночас. Обдаровані діти – наша надія на майбутнє, вони становлять інтелектуальну та творчу еліту свого народу, тому дуже важливо своєчасно виявити обдарованість у дитині і розвинути її. Для виявлення обдарованості у дітей перевага надається таким методам, як тест Слоссона для виміру інтелекту дітей і дорослих, векслерівська шкала інтелекту для дошкільників і молодших школярів, шкала інтелекту Стенфорд-Біне, проективні методики та ін. На основі методик Торренса проводиться оцінка творчих здібностей у дітей. Обдаровані діти відрізняються випереджаючим розвитком пізнання, психічними та фізичними властивостями. Такі діти більш емоційні, дуже допитливі, самостійні, креативні,  самовпевнені, з гарним почуттям гумору та яскравою уявою. Вони мають великий словниковий запас та виявляють інтерес до читання. З іншого боку, вони дуже вразливі, нетерплячі і поривчасті, здатні перебільшувати свої страхи та гостріше реагувати на все, що їх оточує. У них досить сильно розвинене почуття справедливості та наполегливості. Водночас обдаровані діти стикаються за такими проблемами, як надчутливість, нетерплячість, нереалістичні цілі, перфекціонізм, ворожість до школи, невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком, проблема в увазі дорослих. Тому обдаровані діти особливі, вони потребують таку ж  особливу увагу до себе і необхідність розвитку їх здібностей. Навчання і виховання обдарованих дітей є однією з важливих проблем сучасної психології.                             В. Рубцова Наук. кер. О. Третяк РОЛЬ САМОМОТИВАЦІЇ В ДОСЯГНЕННІ МЕТИ Важливим фактором  нашого життя є самомотивація.  Самомотивація – це прагнення, бажання до чого-небудь засноване на внутрішніх переконаннях людини. Іншими словами, якщо бос вам сказав, що вижене вас з роботи, якщо ви не впораєтеся з цим завданням, то це мотивація, а якщо вам цікаво дізнатися чи впораєтеся ви з цим завданням, і ви докладаєте всіх зусиль для його виконання, то це – самомотивація. Майже кожна людина має певну мету, мрії  та бажання, але мало хто з людей робить щось, аби досягти цієї мети. Кожного разу ми знаходимо собі виправдання  чому ми не виконали те чи інше завдання. Нам варто задуматись навіщо ми вигадуємо собі виправдання? Адже ми виправдовуємось лише перед собою, нікому немає справи до наших бажань. Перш за все ми маємо чітко зрозуміти, що саме ми хочемо, поставити перед собою ціль. Далі ми маємо уявити, як добре буде тоді, коли ви це зробите, коли досягнете цієї мети. Які позитивні моменти будуть, як це вплине на ваше подальше життя. Коли ви втратите натхнення діяти, то задумайтесь про те, що буде коли ви не досягнете цієї мети, які негативні наслідки можуть бути. Для багатьох людей гроші є великим мотивом, для виконання роботи, для досягнення мети. Спробуйте перевести всю вашу роботу, старання в грошову одиницю – це буде чудово вас мотивувати.  Також зараз дуже популярний спосіб само мотивації – це розмістити свою мету  в соц. мережі, поділитись нею з іншими людьми, вони будуть постійно нагадувати про неї, а ви, в свою чергу постійно розповідати про вже виконані кроки, і може з’явитись певний азарт, що не дасть вам зійти з цього шляху.  Найефективніше використовувати декілька способів разом.   К. Савост’янова Наук. кер. О. Третяк СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЗНАЙОМСТВ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ Зараз неможливо уявити світ без інтернету. Він робить життя простішим, і допомагає у багатьох ситуаціях. Для молодих людей знайомство з іншими людьми є іноді справжньою проблемою. Люди ставлять перед собою психологічні бар’єри, та не можуть вийти із зони комфорту. Сучасним вирішенням проблеми знайомства із людиною, яка сподобалась, стали віртуальні знайомства у соціальних мережах. Знайомство в інтернеті – це вихід для сором’язливих людей, для яких психологічно важко познайомитися на вулиці. Важливо те, що в інтернеті людина почуває себе впевнено, чого не може сказати про живе знайомство. Дуже зручно знайомитися з людиною, заздалегідь вивчивши її сторінку в соціальній мережі. Можна виявити чим людина займається, ким працює, вільна вона, чи у стосунках, чим захоплюється. Та незважаючи на всі переваги, ця інформація є корисною для незліченних інтернет-аферистів ,які під час спілкування закрадаються у довіру заради своїх корисних цілей. Існує багато видів інтернет-аферистів, наприклад, фінансові аферисти ,збоченці, насильники тощо. То якою ж буде відповідь на запитання ,чи можна знайомитися в інтернеті? Насправді, немає нічого, щоб могло цьому перешкоджати. Соціальні мережі допомагають познайомитися з людиною, і зустрітися з нею. Що буде далі, залежить тільки від нас. Тому сказати, що знайомство в інтернеті ні до чого доброго нас не приведуть, не можна. Кожен сам вирішує свою долю.   Д. Северина Научн. рук. И. Дорожко ДИССОЦИАТИВНЫЕ СОСТОЯНИЯ Диссоциация – это состояние, когда сильные эмоции и переживания исключаются или отстраняются от сознания. Диссоциация может возникнуть как защитный механизм на переживаемую в данный момент или в прошлом психологическую травму. Рассмотрим клинические проявления диссоциации. Психическое отупление – это состояние, при котором человек чувствует некую отстраненность и оторванность от жизни. Отупление можно рассматривать как механизм психологической защиты, исключающий различные чувства, чтобы исключить болезненные ощущения. Ослабленное восприятие окружающего мира. Человек может просто не замечать или не реагировать на людей и события вокруг. Дереализация – это перцептивное расстройство, при котором окружающий мир кажется странным или нереальным. Деперсонализация напоминает дереализацию, но отличие заключается в том, что искаженным кажется не окружающий мир, а восприятие собственного тела, целостность собственного «я». Амнезия часто возникает при стрессе, когда невозможно вспомнить подробности некоторого травмирующего события, нападения или несчастного случая. Такие состояния называют психогенными и представляют собой реакцию бегства (вытеснения) в ситуации психической травмы или стресса. В большинстве подобных случаев память со временем возвращается. Диссоциативная фуга. Больной диссоциативной фугой внезапно уезжает на новое место и там забывает все данные о себе, включая имя и место жительства. Память на универсальную информацию сохраняется. Также сохраняется способность запоминать новое.   А. Семененко Наук. кер. Н. Діомідова СПЕЦИФІКА “ВАЖКОВИХОВУВАНИХ” ПІДЛІТКІВ У шкільних колективах все частіше формуються групи “важковиховуваних” підлітків, для яких характерною є девіантна поведінка. В наш час це питання вивчається такими вченими, як: Н. Ю. Максимова, О. В. Змановська, М. М. Ярошко, В. Г. Баженов. Девіантна поведінка проявляється у школярів, здебільшого у підлітковому віці, як припускають психологи, період її прояву може тривати до кінця шкільного віку і супроводжуватися специфікою поведінки даної групи. Для встановлення достовірності припущень нами були проведені дослідження в Циркунівській ЗОШ I-III ступенів. Були застосовані опитування, метод визначення самооцінки, соціометричне дослідження та відбувся збір даних у класного керівника, щодо особистості 26 учнів 8 класу та 15 учнів 11 класу. На підставі проведеного дослідження було виявлено, що діти з девіантною поведінкою зростають у таких сім’ях як: 1) неблагонадійні сім’ї, яких простежується дві у 8 класі та одна у 11 класі; 2) сім’ї середнього або високого фінансового рівня життя, було виокремлено чотири в 11 класі та одну в 8 класі. Було зроблено припущення, що девіантна поведінка групи “важковиховуваних” підлітків є характерною для середньої та старшої школи, може тривати до кінця шкільного віку та супроводжуватися певною специфікою. Соціометричне дослідження показало, що діти з неблагонадійних сімей – аутсайдери, ізольовані від колективу або “відхилені”, зовсім не користуються авторитетом, дуже схильні до бродяжництва, до крадіжок, паління, раннього зловживання алкоголем. У сім’ях високого достатку соціометричне дослідження засвідчило, що учні популярні у колективі – можуть виступати “негативними лідерами” у всьому класі, або у сформованій підгрупі класу, не схильні до бродяжництва, крадіжок, зловживають алкоголем, палять, не цінують друзів.   А. Семенець Наук. кер. О. Третяк ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ Пам’ять має надзвичайно велике значення в житті людини. Саме завдяки їй людина розвивається як розумово, так і психічно. І. М. Сєченов вважав, що пам’ять – це основна умова психічного життя та наріжний камінь психічного розвитку. Пам’ять є найважливішою пізнавальною функцією, яка лежить в основі розвитку і навчання. Завдяки їй людина накопичує і згодом використовує особистий життєвий досвід. У багатьох випадках раніше утворені навички сприяють опануванню нових. Так, навички ліпити та малювати допомагають дитині опанувати навичку писати. Навичка гри на одному інструменті полегшує опанування техніки гри на інших музичних інструментах. Але іноді раніше утворені навички можуть справляють негативний та гальмівний вплив на формування нових. Це може виявлятися в заниженні продуктивності дій, виникненні помилок тощо. Таке явище називається інтерференцією, і з ним так чи інакше стикається кожна людина в своєму житті. Найчастіше з ним стикаються учні в процесі навчання, і вчителі, які мають допомагати учням набувати нових навичок, не втрачаючи попередніх. Головним припущенням інтерференційної теорії є те, що інформація, яка зберігається в пам’яті, є цілісною і непошкодженою, але не може бути відтворена через конкуренцію з новоотриманою інформацією. Існує два головні види інтерференції: проактивна та ретроактивна. Проактивна інтерференція пов’язана з погіршенням заучування нової інформації через наявність попередньо заученої інформації. Наприклад, учні, які вивчають іноземні мови, часто припускаються помилок у вимові літер, однакових за своєю графемою, але різних за звучанням (“С”, “Р”, “Х” тощо). Також спостерігати явище проактивної інтерференції можна у випадку, коли людина змінила номер свого телефону, але не може його запам’ятати, тому що постійно плутає зі старим номером. Ретроактивна інтерференція – це процес забування старої інформації під впливом нової. Найчастіше відбувається забування вже вивченої інформації, якщо за нею йде велика кількість нового та складного матеріалу. Наприклад, ретроактивна інтерференція проявляється у випадку, коли учневі доводиться вчити два предмети, іспити з яких треба складати в один і той самий день. У зв’язку з цим виникає питання подолання ефекту інтерференції. Існує декілька шляхів та методик подолання цього процесу. Шляхи подолання інтерференції підбираються індивідуально, і не можна гарантувати їх результативність в кожному окремому випадку. Вчителі часто використовують метод багаторазового повторення правильної дії задля кращого її запам’ятовування (пропонують учням написати одне й те ж слово декілька разів, доводячи цю дію до автоматизму). Також популярною методикою є прийом парадоксальної інтенції, введений в психотерапевтичну практику Ф. Франклом. Він полягає у вимозі здійснення того, про що людина навіть боїться подумати, чи навпаки, здійснення завідомо неправильної дії, помилки, котру людина зазвичай допускає. Франкл описує випадки, коли депривація сну допомагала вилікувати безсоння, а демонстрація навмисного тремтіння рук – треморофобію. Існують випадки, коли вчитель навмисне змушував дитину, яка ніяк не могла запам’ятати правильне написання слова, писати це слово неправильно, і після першої ж спроби дитина протестувала, наполягаючи саме на правильному варіанті  написання.   А. Середа Наук. кер. О. Третяк             ПОРІВНЯННЯ ПСИХІКИ ЛЮДИНИ І ТВАРИНИ   Приблизно до середини XVII ст. вважалося, що між людиною і тваринами немає нічого спільного ні в анатомо-фізіологічному аспекті, ні в поведінці, ні тим більше в походженні.  У людини окрім успадкованого і набутого досвіду є ще свідомо регульований, цілеспрямований процес психічного і поведінкового розвитку, пов’язаний з навчанням і вихованням. Але сприймання і пам’ять розвиненої людини відрізняються від аналогічних функцій у тваринних і новонароджених немовлят. Порівняння психіки людини з твариною виділяє наступні відмінності: одна з відмінностей психіки людини та тварини полягає у відчуттях. Тварини здатні відчувати небезпеку, переживати якісь позитивні та негативні емоції, але тварини не можуть відчувати радість чи поганий настрій іншої тварини, людина  може відчувати біль та радість іншого. Лише людина може насолоджуватися музикою, картиною, фільмом і отримувати від цього задоволення. Людині притаманні вищі почуття. Людина вміє розмовляти і має можливість ділитися своїми емоціями з іншими людьми, передавати свій досвід оточуючим, коли тварини лише подають стосовно своїх емоцій. Пам’ять тварин обмежена, вона має можливість використовувати інформацію лише здобуту на власному досвіді. Пам’ять людини безгранична. Людина може запам’ятовувати, читати та відтворювати будь-яку інформацію та передавати з покоління в покоління інформацію через предмети матеріальної і духовної культури. Людина в своїх психологічних якостях і формах поведінки представляється соціально-природною істотою, частково схожою, частково відміною від тварин.                                                                                                                                                                        В. Сурнакина Науч. рук. Е. Третяк ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ТЕМПЕРАМЕНТА И.П. Павлов изучавший работу полушарий головного мозга, выяснил, что каждая черта темперамента зависит от особенностей высшей нервной деятельности человека. Доказано, что у определенного представителя того или иного вида темперамента сила нервных процессов, подвижность и уравновешенность зависят от процессов возбуждения и торможения в коре головного мозга. Сила нервных процессов – это выносливость и работоспособность наших нервных клеток. Эта сила выражается в реакции на сильные раздражители. Сильная нервная система реагирует возбуждением, а слабая, процессом торможения. Уравновешенность – подразумевает соотношение нервных процессов. Когда возбуждение гораздо сильнее торможения это выражается в быстроте образования условных рефлексов и медленном их угасании. Подвижность нервных процессов – это способность нервной системы к адаптации внешней среды, тем самым возможность сменять процесс торможения на процесс возбуждения и наоборот. Соотношения данных свойств нервных процессов лежат в основе определения типа высшей нервной деятельности. На данный момент есть четыре типа нервной системы, которые соответствуют четырем типам темперамента. 1.    Сангвиник – сильный, подвижный, уравновешенный. 2.    Флегматик – сильный, уравновешенный, малоподвижный. 3.    Холерик – сильный, неуравновешенный, слабое возбуждение и торможение. 4.    Меланхолик – слабый процесс возбуждения и торможения. Однако, существует множество смешанных типов высшей нервной деятельности, т.е. темпераментов. Очень часто можно встретить сочетание одного темперамента с чертами другого.   А.Триполко Наук.кер. І. Дорожко ПОЧУТТЯ САМОТНОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ТА ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ У суспільстві самотність зазвичай пов’язують зі зрілістю і літнім віком. Однак є дослідження, які доводять, що вперше самотність усвідомлюється людиною в підлітковому віці, а найбільш гостро ця проблема стоїть у підлітковому віці та юності. Це пов’язано з переходом на новий рівень самосвідомості, з посиленням потреб в самопізнанні, прийнятті та максималізму в оцінці взаємин із батьками та ровесниками. Якщо підліток в спілкуванні з друзями та однокласниками не отримує визнання та емоційного відгуку, а також якщо не задовольняються його потреби в соціальному єднанні та самоствердженні, то у нього виникає почуття самотності. Деякі психологи виявляють пряму залежність самотності і самооцінки людини. Чим нижче рівень самооцінки, тим більше ймовірність, що особистість буде страждати від самотності. Дослідження вчених свідчать про те, що почуття самотності переживають дві третини юнаків із дуже низькою самооцінкою, а з високою - тільки 14%. У спілкуванні з іншими такі люди почувають себе кепсько, вони впевнені, що оточуючі мають про них погану думку. Звідси виникають проблеми у спілкуванні, встановленні інтимно-особистісних відносин, повноцінних довірливих контактів, формується негативний тип самосприйняття. Але з іншого боку підлітки вважають нормальним стан самотності в тому випадку, якщо це власний вибір людини, зроблений не під впливом оточуючих, а через внутрішні причини. Як відомо, в підлітковому віці існує психологічно обґрунтована потреба в самоті, оскільки тільки наодинці з самим собою підліток може осмислити зміни, оцінити себе, свої відносини і свою позицію в житті. Можна зробити висновок, що самотність є одним з важливих умов соціалізації підлітків та юнаків, сприяючи вирішенню внутрішніх проблем. Але треба допомогти їм усвідомити важливість самотності і важливість спілкування з оточуючими, як потенціал для внутрішнього становлення.   М. Турищева Научн. рук. И. Дорожко ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ МЫШЛЕНИЯ У ДЕТЕЙ С НАРУШЕНИЯМИ РЕЧИ В УСЛОВИЯХ ИНКЛЮЗИВНОГО ОБРАЗОВАНИЯ Особенности развития мышления у детей с нарушениями речи  не нова, но актуальна в условиях инклюзивного образования. Согласно психолого-педагогической классификации можно выделить две группы нарушений речи. В первую группу входят нарушения, которые связаны с поражением коры головного мозга (алалия, афазия, алексия, аграфия). Во вторую группу – нарушения, вызванные патологическими изменениями голосового аппарата (ринолания, тахилалия, дислалия, брадилалия). С помощью методик Забромной С.Д. мы изучили особенности развития мыслительных процессов у детей младшего школьного возраста с разными нарушениями речи. По результатам эксперимента всех испытуемых мы разделили на три группы: с высоким, средним и низким  уровнем развития мыслительных процессов. Более высокий результат  показали испытуемые   с нарушениями речи, которые вызваны патологическими изменениями голосового аппарата (80% отнесены к высокому и среднему уровню). В свою очередь,  среди испытуемых с поражением коры головного мозга всего 20% учащихся, которые имеют средний уровень развития мыслительных процессов. Результаты испытуемых первой группы мы сравнили с результатами учащихся общеобразовательной школы. Нами установлено, что среди этих учащихся 90% имеют высокий и средний уровень развития мыслительных процессов. Полученные результаты  позволяют утверждать, что особых различий  в развитии мыслительных процессов между детьми, имеющих патологические изменения голосового аппарата и детьми без нарушений речи не выявлено. Следовательно, при определенных условиях дети этой категории могут учиться в обычной школе в условиях инклюзивного образования.   Г. Фатєєва Наук. кер. Н. Діомідова ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК  АКЦЕНТУАЦІЇ  ХАРАКТЕРУ  З МІЖОСОБИСТІСНИМИ СТОСУНКАМИ  В СТУДЕНТСЬКІЙ ГРУПІ  Характером пояснюють вчинки і проступки, життєві досягнення і невдачі. Поза сумнівом, це властивості особистості, але на відміну від властивостей нервової системи, темпераменту чи здібностей, вони відображають не динаміку і результативність, а зміст стосунків людини  зі світом. Вивченню питання  характеру приділяли увагу такі науковці, як Б.Д.Ананьєв, М.Д. Левітов, І.В. Страхов, О.Г. Ковальов, В.М.  Мясищев. Деякі риси характеру мають у особистості надмірну вираженість. У такому випадку говорять про акцентуацію характеру – надмірну вираженість окремих рис характеру та їх поєднання, які являють собою крайні варіанти норми. Метою нашого дослідження  було виявлення явища акцентуації та його вплив на формування  міжособистісних стосунків у студентській групі. Дослідивши  студентську групу  № 31 історичного факультету ХНПУ імені Г.С. Сковороди, за допомогою тесту Шмішека, можна сказати, що акцентуація характеру має безпосередній вплив на формування міжособистісних стосунків. Результати:  42 % - мають гіпертимічний тип акцентуації, 4% - емоційний, 7%  - застрягаючий, 38 % відносяться  до афективно - екзальтованого  типу, а також  9% належать до циклоїдного типу. Загалом група дружня, активна, але спостерігається достатньо велика кількість студентів схильних до конфліктів, деякі  мають лідерські задатки та прагнуть бути у центрі уваги. Виходячи з нашого дослідження, підтверджується гіпотеза про те, що конфліктні ситуації в групі зумовлені не лише багатосторонністю інтересів і вподобань, а й акцентуацією характеру. На основі даного дослідження, слід сказати, що акцентуація характеру даної групи визначає процес формування міжособистісних стосунків та визначає характер взаємодії студентів  один з одним.   С. Филиппенко Научн. рук. Е. Третяк МОТИВАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ В ОБУЧЕНИИ Мотивация и мотивы – основа любой деятельности, в том числе и учебной. Само слово «мотив» происходит от латинського movere (двигаться) и трактуется как внутреннее стремление человека к деятельности, личные субъективные причины, которые заставляют человека действовать, побуждают к поступкам, благодаря которым эта деятельность осуществляется. Процессы мотивации, активизации, стимулирования приводят к продуктивной познавательной деятельности и являются основополагающими в обучении. Е. Ильин в своей работе «Мотивация и мотивы» большое внимание уделяет вопросам теории и методологии изучения мотивации и мотивов человека. Под мотивом учебной деятельности автор понимает совокупность всех факторов, обуславливающих проявление учебной активности: потребности, установки, цели, интересы. Изучением мотивов и мотивации учебной деятельности занимались такие психологи: Д. Эльконин, П. Гальперин, А. Вербицкий, А. Леонтьев, С. Рубинштейн и др. Эти процессы являются одними из ключевых в дидактике и педагогической психологии. Проблеме формирования личности, учебной мотивации как компонента учебной деятельности уделяли большое внимание в своих исследованиях ученые: Ю. Бабанский, Н. Данилов, А. Кузьминский, Я. Лернер, Н. Скаткин и др. Во время изучения определенной темы у ученика должна возникнуть внутренняя потребность в знаниях, умениях, навыках, а также стремление (мотив) активно действовать для их получения. При высокой степени мотивации у ученика формируется цель, а обучение из пассивного переходит в активное, независимое от преподавателя, и становится целенаправленной самостоятельной деятельностью. Высокая степень мотивации в обучении невозможна без овладения педагогом современными приемами и методами мотивации, что непосредственно оказывает положительное влияние на процесс обучения, делая его активным и успешным.   К. Черкаська Наук. кер. О. Третяк ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ДИТИНИ ПІД ВПЛИВОМ СІМ’Ї Сутність внутрішньо-сімейних взаємин відображується у спілкуванні. Характер спілкування батьків і дітей значною мірою залежить від батьківської позиції відносно дитини. Ступінь морально-емоційного забарвлення неоднаковий у різних типах внутрішньо-сімейних взаємин. Найбільш сприятливий характер притаманний демократичному типу сім’ї. У такій сім’ї спостерігається краща успішність дитини в навчанні, у неї більш розвинені такі почуття, як самостійність, дисциплінованість, працелюбність, відповідальність, щирість, самокритичність. Такі діти виявляють кращу готовність до майбутнього утворення власної сім’ї. У стані комфортного спілкування батьки починають утворювати певний загальний емоційно-психологічний простір, у якому розвивається процес залучення дітей до різнобічного пізнання навколишньої дійсності та самої себе. Сформована на підставі негативних внутрішньо-сімейних стосунків поведінка молодої людини призводить у подальшому до порушення суспільних і соціальних норм життя, вона також стає причиною емоційних страждань. Не вбачаючи позитивного ідеалу в батьках, дитина може вибрати собі ідеал соціальної поведінки та діяльності. Психічне здоров’я дитини, гуманні почуття й емоції є результатом культури взаємин. Емоції є стимулом діяльності, пізнання, творчості, а також основою взаємодії членів сім’ї. Виховання емоційно розвиненої особистості, її переживань і почуттів, починаються з перших років життя. Залишаються важливим завданням для батьків, причому більш важливим ніж виховання інтелектуальних здібностей та навчання різним навичкам і вмінням. Адже саме від емоційного ставлення до оточуючого світу залежатиме те, заради яких цілей будуть використані набуті дитиною знання і вміння.   К. Шаульська Наук. кер. Бєляєва ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ У ПІДГОТОВЦІ ДО МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Сучасна освіта орієнтована на актуалізацію можливостей особистості, здатної до свідомого професійного самовизначення, саморозвитку, вільного вибору життєвого шляху, що вимагає пошуку ефективних засобів з формування в учнівської молоді готовності до професійної діяльності. Адже молодому фахівцеві після закінчення вищого навчального закладу потрібно, як правило, ще чимало часу, щоб адаптуватися до умов професійної діяльності. Незважаючи на те, що адаптація до умов роботи на конкретних місцях відбувається завдяки здобутим під час навчання знанням й умінням, провідну роль грає наявність у молодого фахівця готовності до професійної діяльності. За останні десятиліття істотно збільшився інтерес вчених до проблеми професійного самовизначення особистості. Результати проведених опитувань серед учнів- випускників свідчать про наявність труднощів у старшокласників у напрмі професійного самовизначення, що впливає на недостатню психологічну готовність до оволодіння майбутньою професією, яку вони бажають обрати у майбутньому. Однією з причин наявності такої проблеми в учнів, на нашу думку, є невміння розставляти пріоритети, планувати своє майбутнє, розподіляти час на виконання важливих завдань. Виходячи з цього необхідним є застосування ефективних засобів, що сприятимуть формуванню в учнів готовності до планування свого майбутнього, ефективного використання ними свого часу. Інтерес до управління своїм часом  спостерігався ще на початку XX ст. За дослідженнями багатьох психологів, які займалися проблемою часу, таких як: представники одеської школи Д. Елькіна – Б. Цуканова та сучасні дослідники Л.Акімова, З.Кірієва . Робота в умовах дефіциту часу при великому потоці інформації є важким іспитом для всіх функціональних систем організму людини. Майбутній фахівець, виконуючи свої обов’язки, працює в умовах дефіциту часу й нервової напруженості, яка зумовлена труднощами планування роботи при виникненні великої кількості ситуацій, які потребують негайного вирішення.   К. Шахраманян Наук. кер. О. Третяк ОСНОВНІ ПЕРЕЖИВАННЯ ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ Емоційні та травматичні переживання, які неодмінно виникають у вимушених переселенців, у двадцяти із ста випадків переростають у травматичний синдром. Почуття провини, сум, ненависть, жах, злість, втома та спогади – з усим цим людина намагається впоратися сама. У ході експериментального дослідження переселенців зафіксований високий рівень стресу та тривожності. До основних переживань, які виникають у переселенців можна віднести: страх смерті, втрата рідних або близьких людей, невідомість майбутнього та відсутність впевненості у завтрашньому дні. Будь-яка втрата – це стрес для людини, який негативно впливає на її почуття та мислення. Особа, яка вимушено покинула свій дім, друзів, родичів та звичне життя потребує не тільки матеріальної, а й психологічної допомоги. Поняття життя та смерті, постійні нагадування пережитого, та, зокрема, зіткнення зі смертю є дуже психотравмуючими, бо підривають почуття невразливості. Впевненість змінюється небезпекою, безпека перетворюється на загрозу, смерть досить різко і несподівано стає дуже реальною. Головними функціями психолога, який буде надавати психологічну допомогу є: психологічна адаптація (опрацювання важливих стресових станів, допомога у поверненні до звичного життя), соціальна адаптація. Події, через які люди вимушені залишити свої оселі та поїхати невідомо куди настільки виходять за рамки нормального життя, що можуть вважатися надзвичайно стресовими. До того ж, слід пам’ятати, що переселенці опиняються у таких умовах неодноразово: до переселення, під час переселення та після нього.   Д. Шевченко                                 Наук. кер. О. Третяк РОЛЬ СПРИЙМАННЯ В ЖИТТІ ОСОБИСТОСТІ Сприймання – це психічний процес відображення в мозку предметів і явищ в цілому. Сприймаючи предмет, людина звертає увагу на його функції. У сприйманні людини завжди є щось основним, або другорядним. Якщо ми заплющимо очі й спробуємо вгадати предмет на дотик, то кожна людина  в своїй голові намалює цей предмет по різному. Хтось в першу чергу зверне увагу на твердість цього предмету, хтось на запах і т.д. Осмисленість сприймання полягає в тому, що предмети і явища, які людина бачить чи відчуває, вона називає відразу. Відбувається співвідношення предмету з його значенням. Друга сигнальна система – важлива у процесі сприймання. Вона визначає зміст сприймання. Сприймання дуже тісно пов’язане з відчуттями. Але, іноді сприймання предметів буває помилковим. Ілюзії сприймання – це сприймання, при неправильному відображенні об’єктів, що діють на аналізатори. Сприймання залежить від досвіду людини. Образ, який бачить людина, або предмет який вона відчуває, може зовсім не відповідати дійсності. Сприймання можна класифікувати за різними ознаками. Якщо за критерій класифікації взяти провідний тип аналізатора, то виділяють: зорові, слухові, нюхові, смакові, кінестетичні. Цікавим є те, що у кожної людини в різній мірі розвинений той чи інший тип сприймання, в залежності від того, який аналізатор домінує у цьому процесі.   В. Яковенко Наук. кер. О. Третяк ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ  ОСОБИСТОСТІ У СІМ’Ї Cлід чітко розмежовувати два окремих, але взаємопов’язаних поняття „цінності” та „ціннісні орієнтації”. Цінність – об’єктивне, а ціннісна орієнтація – суб’єктивне. Перехід цінностей у ціннісні орієнтації є свідченням об’єктивації особистості. Чим вище ранг цінності, тим вона незалежніша від історичних умов,  соціальних змін, поглядів і смаків окремих людей. Ціннісні орієнтації відображають позитивну або негативну значущість для особистості предметів або явищ соціальної дійсностi. Серед узагальнених людських цінностей розглядають наступні: благополуччя, здоров’я, комфорт, пізнання, громадянські свободи, творчість, праця тощо. Існують також громадські та суспільні цінності, національні, родинні цінності, цінності віри, родинні та особистісні цінності. Ціннісні орієнтації – спрямованість індивіда на моральні, соціальні, політичні, життєві, родинні та інші цінності. Найчастіше сім’ю розглядають як історично-конкретну систему взаємин між чоловіком та жінкою, між батьками та дітьми, малу групу; члени якої пов’язані між собою родинними стосунками, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю. Під впливом ціннісних орієнтацій сім’ї на особистісному рівні дитини відбувається відбір духовних цінностей, які залишуться незмінними або трансформуються під впливом вимог суспільства. Якщо суспільні духовні цінності та ідеали суперечать особистісним, відбувається відторгнення частини або руйнація всієї ціннісної системи дитини, що у свою чергу може спричинити внутрішню кризу, яка виявляється передусім у дезорієнтації та спустошеності. Виховання ціннісних орієнтацій у дитини залежить від сімейного виховання.   Ю. Ярышева Науч. рук. Е. Третяк РАЗВИТИЕ ПАМЯТИ: СПОСОБЫ ЗАПОМИНАНИЯ Память – психическое отражение нашего прошлого через усвоение информации, ее сохранение и затем воспроизведение или узнавание ранее воспринятого. Развитие памяти – длительный процесс, требующий усилий. Для улучшения и развития памяти можно использовать следующие приемы запоминания. Учите наизусть. Запоминайте все: номера машин, список покупок, номера телефонов, рецепты, дни рождения, пароли. Учите наизусть стихи, списки дел и результат не заставит себя ждать. Больше слушайте. Закрывайте глаза и мысленно воспроизводите услышанную информацию. Со временем вы заметите как стали лучше распознавать разные голоса, их интонацию и настроение своего собеседника. Рассказывайте истории. Воспроизведение прочитанного заставляет не только четко формулировать свои мысли, но и вспоминать последовательность происходящего, в особенности, если делать это с конца наперед. Создавайте образы. Проводя ассоциацию, мозг человека, соединяя в воображении несколько образов, фиксирует эту взаимосвязь. В дальнейшем, достаточно вспомнить всего лишь один из них и память воспроизведет остальное. Произносите слова наоборот. Простой отличный тренажер для зрительной памяти. Просто напишите на бумаге несколько слов и, не смотря на записи, прочтите их наоборот. Без навыка не так и просто удержать слово в памяти, для этого можно разбить его на слоги. Например: «вни-ма-ни-е», фиксируйте и повторите наоборот «е-ин-ам-инв». Понятно одно, память –  одно из необходимых условий развития интеллектуальных способностей человека. Миром правят те, кто владеет информацией. Информацией же владеют те, кто развивает свою память.   ДЛЯ НОТАТОК Наукове видання МОДЕЛІ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ У СУЧАСНИХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ КОНТЕКСТАХ МАТЕРІАЛИ ДОПОВІДЕЙ ВУЗІВСЬКОЇ НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНОЇ ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ І АСПІРАНТІВ 15-16 грудня 2016 р. Відповідальний редактор Дорожко Ірина Іванівна завідувач кафедри філософсько-психологічної антропології Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди Відповідальний за випуск Третяк Олена Миколаївна викладач кафедри філософсько-психологічної антропології Художній редактор, комп’ютерна верстка, коректор Третяк О.М. Видано за кошти авторів Тираж 30 прим Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди Україна, 61002, Харків, вул.Алчевських,29

Останнє оновлення ( 26.01.2017 )