| ХАРКІВСЬКА ШКОЛА ПСИХОЛОГІЇ: П.Я. ГАЛЬПЕРІН |
|
|
| Автор: Дорожко І. І. | |
| 14.04.2011 | |
|
Проблеми вікової психології розроблялись у Харківській психологічній школі, яка виникла на початку 30-х років. Це була організація психологів, що працювали у наукових установах Харкова над розвитком ідей Л.С.Виготського. До цієї школи належали: О.М.Леонтьєв, П.Я.Гальперін, А.Р.Лурія, П.І.Зінченко, А.В.Запорожець та інші. Групу учених фактично очолив О.М.Леонтьєв, що почав розвивати власний варіант теорії Виготського. Він провів цикл експериментальних досліджень, що розкривають механізм формування вищих психічних функцій. Харківська школа розвивала ідеї культурно-історичної теорії Виготського, але змінила акцент у дослідженнях. За спостереженням Гальперіна: "Л. С. Виготський виділяв вплив вищих психічних функцій на розвиток нижчих психічних функцій і практичної діяльності дитини, а О. М. Леонтьєв підкреслював провідну роль зовнішньої, предметної діяльності в розвитку психічної діяльності." Гальперін спирався на ідеї своїх попередників, зокрема, розвивав поняття інтеріоризації та розуміння ролі мовлення в процесі інтеріорізації, широко вживані в працях Жана Піаже та в культурно-історичній психології. Водночас, сам Гальперін, вже наприкінці 60-х рр. критично ставився до діяльнісного підходу. Його теорія розглядається як самостійний підхід або напрямок, що вкорінений у культурно-історичній психології. Гальперіним та його учнями, експериментально обґрунтований підхід до научіння, завдяки якому формування нових дій, уявлень і понять відбувається без попереднього заучування нового матеріалу, без використання так званого методу проб і помилок. Розроблена Петром Яковичем надзвичайно докладна схема утворення розумових дій, знайшла практичне застосування в різних сферах життя. Теорія планомірно-поетапного формування розумових дій принесла загальне в т. ч. міжнародне визнання, але не є єдиним здобутком Гальперіна. Ю. Соболєва наук. кер. І.І. Дорожко |
|
| Останнє оновлення ( 09.01.2015 ) |
| < Попередня | Наступна > |
|---|