| Психологічні умови розвитку рефлексії у студентів-першокурсників ВНЗ |
|
|
| Автор: Дорожко І. І. | |
| 30.12.2008 | |
|
Фундаментальні проблеми становлення особистості, розвитку і саморозвитку пов’язані з розкриттям феномену рефлексії на рівні адаптаційних процесів студентів-першокурсників до умов навчання у вищих навчальних закладах. Ключові слова: рефлексія , студент, адаптація, юнацький вік. Fundamental problems of formation personality, development and seftdevelopment connected with disclosure phenomenon of reflection (consideration; meditation) on the level processes of adaptation first-year students to conditions studies in Higher Educational Establishment. Key words: reflection (consideration; meditation); student; adaptation; youth age. Професійне становлення особистості залежить від здатності адекватно оцінювати себе, тобто від того, в якій мірі суб’єкт здатен до рефлексії всіх аспектів своєї професійної діяльності. Рефлексія як інтегральна характеристика особистості студента вищого навчального закладу є необхідним компонентом у професійному становленні. Інтерес до рефлексивних процесів пояснюється сучасними процесами розвитку культури: розвиток самосвідомості особистості, розвиток форм моделювання інтелек- туальних процесів. Фундаментальні проблеми становлення особистості, розвитку і саморозвитку пов’язані з розкриттям феномену рефлексії на рівні адаптаційних процесів студентів-першокурсників до умов навчання у вищих навчальних закладах. Рефлексивність активізується у кризових ситуаціях, у той період життя особистості, коли необхідно знайти способи адапта- ції до нових умов (умов навчання у вищих навчальних закладах освіти). Виступаючи найвищим за ступенем інтегрованості процесом, “рефлексія одночасно є способом і механізмом виходу системи психіки за особистісні межі, що детермінує пластичність і адаптивність особистості” [6,c.283]. Для професійної педагогічної діяльності існує “область оптимальних значень” рефлексивності, яка має межі ефективного функціонування всієї системи психіки, постаючи показником адаптивності особистості та ефективності професійної діяльності суб’єкт-суб’єктного типу. Теоретичні положення даного підходу базуються на наступних методологічних засадах: розвиток рефлексії обумовлений становленням, розвитком і зміною форм самосвідомості (Л.І.Божович, І.С.Кон, В.С.Мухіна, В.І.Слободчиков). 2. становлення рефлексії в онтогенезі визначається рівнем розвитку мисленнєвої діяльності особистості (В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, А..М.Матюшкін, Ж.Піаже). Студентський вік (18-25 років) виявляється особливим у житті особистості тому, що “загальний зміст і основні закономірності цього віку є початковим періодом дорослого життя, а не заключним етапом дитячого розвитку”. [3,с.255]. Для соціально-психологічної характеристики студентства важливо те, що змінюється соціальний статус особистості, форму- ється відносна економічна самостійність. Вступ до вищого навчального закладу є для більшості першокурсників новим періодом життя, і одночасно, він є таким актом, який вимагає пристосування до нових умов студентського буття. Студент-першокурсник має пережити зміни у своєму житті, включитися у навчальний процес, тобто стати суб’єктом навчальної діяльності. Проблема адаптації першокурсників до нових умов життя завжди актуальна, бо повторюється з року в рік. У загальному розумінні адаптація постає процесом, який реалізується на психологічному рівні, інтелектуальній мобілізації особистості до вимог зовнішнього середовища. На відміну від того, на якому рівні здійснюється взаємодія особистості із середовищем, можуть відбуватися різноманітні види адаптації: психологічна, соціальна, фізіологічна. На психологічному і соціальному рівнях підходи до даної проблеми ґрунтуються на таких теоріях: індивідуально-психологічних (А..Адлер, Б.Г.Ананьєв, А.Маслоу, З.Фрейд, Е.Ширанглер);. 2. соціально-психологічних (Л.Виготський, Б.Скіннер, Е.Фромм, Г.Тард); 3. об’єднуючих ідеї суб’єктного і рольового в індивіді (Е.Берн, О.М.Леонтьєв, О.В.Петровський). Теоретичний аналіз проблеми психологічної і соціально- психологічної адаптації особистості дозволив визначити психологічну адаптацію як процес встановлення оптимальної відповідності особистості й навколишнього середовища в ході здійснення властивої людині діяльності. Цей процес дозволяє індивідууму задовольняти актуальні потреби і реалізовувати пов’язані з ними значимі цілі (при збереженні психічного і фізичного здоров’я), забезпечуючи водночас відповідність психічної діяльності людини, її поведінки вимогам середовища. При цьому виділяється етапність адаптаційного процесу: термінова, але недосконала психологічна адаптація, реалізована на основі сформованих раніше психологічних і психофізіологічних механізмів, замінюється досконалою і довгостроковою психоло- гічною адаптацією. Психологічні і психофізіологічні механізми визначають загальну картину адаптаційного процесу особистості. Функціонально вони спрямовані на зниження рівня тривоги, фрустраційного напруження, викликаних умовами зовнішнього середовища, що змінилися. [2]. Першокурсник відноситься до дійсності суб’єктивно і пристрасно, мимоволі вишукуючи власний смисл у нових обста- винах. Перші реакції адаптації чи дезадаптації частіше проявляються у емоційній сфері. Емоції новачка відображають його безпосереднє відношення до подій і обставин, виявляють як зовнішні умови відкривають можливості; емоція не є синонімом переживанню, вона не здатна вести всю внутрішню психічну роботу по осмисленню скрутного становища і шляхів виходу з нього. Смислові переживання першокурсника можна порівняти з людиною, яка дивиться у дзеркало. І що ж вона спостерігає? На що звертає увагу? У книзі Бодо Шефера “Закони переможців’’ ситуація розкривається таким чином. Уявіть собі, що в майбутньому в вашому житті з’явиться нова людина. У неї будуть ключі від вашого будинку та машини. Вона буде жити у вашому домі та сидіти за вашим столом. Вона буде користуватися всіма речами, які ви отримали завдяки важкій праці. Вона буде читати виписки з ваших банківських рахунків і контролювати результати вашої праці. Вона буде спати у вашому ліжку. Подивіться в дзеркало – і ви побачите цю людину. Так, це ви. Ви самі створили цю людину завдяки рішенням, які ви приймаєте сьогодні, і тим крокам, які ви сьогодні робите. Як буде виглядати ця людина? Як вона буде жити? З ким вона підтримуватиме дружні стосунки? Чи зможе вона жити радісним та насиченим життям? Відповіді на ці питання залежать лише від ваших сьогоднішніх рішень. [4]. Новий соціальний статус вимагає від студента не лише усвідомлення уже наявної інформації, а і породження нових; таку внутрішню психічну роботу не може виконати одна емоція, ця робота здійснюється завдяки дії психічних процесів і станів. Для того, щоб бути спрямованою на особистісний ріст першо- курсника, а не на його девіацію, стагнацію чи психопаталогію, внутрішня робота, переживання має не лише опосередковувати емоційно означені особистісні смисли базованою на значеннях рефлексивною думкою, а і породжувати нові смисли. Першокурсникові важко породити нові смисли, операційно забезпечити їх. У даному випадку мають допомогти референтні для нього люди (старшокурсники, куратори, викладачі, психологи, соціальні педагоги). Ставлення до студента як до соціально зрілої особистості, носію наукового світогляду передбачає врахування того, що світогляд – це система поглядів особистості не тільки на світ, але і на своє місце у цьому світі. Іншими словами, формування світогляду студента визначає розвиток його рефлексії, усвідомлен- ня себе суб’єктом діяльності, носієм певних суспільних цінностей, соціально корисною людиною. У свою чергу, це зобов’язує викладача думати про підтримку діалогічності навчання, спеціаль- ної організації педагогічного спілкування, створення для студентів умов можливості відстоювати свої погляди, цілі, життєві позиції в процесі навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах. При цьому зразкове виконання цих дій демонструє сам викладач, враховуючи труднощі адаптаційного періоду навчання студентів на першому курсі. [5, с.186]. Студентство – центральний період становлення особистості. Референтні і компетентні особи мають допомогти першокурсни- кові в усвідомленні, аналізі та корекції власних дій. Рефлексію (здатність до рефлексивного аналізу ситуацій) визначають як самосвідомість особистості в невизначеній ситуації, яка схожа на дзеркало в руках самої людини і виражається в усвідомленні власних дій [1,с.358]. Таким чином, становлення рефлексії у студентів-першокурс- ників залежить від розвитку здатності до самопізнання і самоаналізу, вміння покладатися на самооцінку. Література: 1.Абрамова Г.С. Практическая психология: Учебник для вузов. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Академический Проект, 2000. – 512 с. 2. Автореф. дис…канд.психол.наук: 19.00.01/ О.О.Назаров; Ун-т внутр. справ. – Х., 2000. – 17 с. – укр. 3. Выготский Л.С. Детская психология // Собр. соч.: В 6 т. М., 1984 Т. 4. 4. Законы победителей / Б.Шефер; пер. с нем. С.Э.Борич. – 2-е изд. – Мн.: “Попурри”, 2007. – 272 с. 5.Зимняя И.А. Педагогическая психология. Учебник для вузов. Изд. второе, доп., испр. и перераб. – М.: Издательская корпорация “Логос”, 1999. – 384 с. 6. Карпов А.В., Скитяева И.М. Психология рефлексии. М. – Ярославль: Аверс Пресс, 2002. ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Дорожко Ірина Іванівна – кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. |
|
| Останнє оновлення ( 09.01.2015 ) |
| < Попередня |
|---|