Виховний потенціал особистості у сучасних соціокультурних контекстах
Автор: Дорожко І. І.   
25.03.2011

Міністерство освіти і науки України
Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди
Кафедра психології
Психологічна служба




ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОСОБИСТОСТІ У СУЧАСНИХ
СОЦІОКУЛЬТУРНИХ КОНТЕКСТАХ


Educational potential of the personality in modern
socio-cultural context



Матеріали доповідей
вузівської науково-теоретичної
конференції для студентів і аспірантів
27-28 листопада 2014 р.






Харків-2014

 
УДК 159.923(082)
ББК 88.3я4
В 54   
Затверджено
редакційно-видавничою радою Харківського національного педагогічного
університету імені Г.С.Сковороди (протокол № 7 від 07.11.2014 р.)

Редакційна колегія:
Дорожко І.І.           – голова оргкомітету, завідувач кафедри психології,
                                   доктор філософських наук, кандидат психологічних
                                   наук, професор;
Третяк О.М.          –  відповідальний секретар оргкомітету,
                                   викладач кафедри психології;
Волкова О.Г.          – доцент кафедри практичної психології,
                                   кандидат психологічних наук;
Жванія Т.В.            – доцент кафедри практичної психології,
                                   кандидат психологічних наук, заступник з
                                   навчальної роботи декана факультету психології та
                                   соціології.

В 54 Виховний потенціал особистості у сучасних соціокультурних контекстах:
         Матеріали вуз. наук.-теорет. конф., 27-28 листопада 2014р., Харків /
         Харк. нац. пед. ун-т; за ред. І.Дорожко, О.Третяк – Х.: ХНПУ, 2014. -  40  с.


         Конференція присвячена актуальним проблемам роботи Психологічної служби з питань соціально-психологічного захисту і психологічної допомоги переселенцям із зони АТО та тимчасово окупованих територій.
         Збірка включає матеріали доповідей аспірантів, студентів, учнів середніх шкіл, які
подано до участі у вузівській науково-теоретичній конференції 27-28 листопада 2014 р.

         The conference is dedicated to actual problems of working Psychological Service with questions of social and psychological protection and psychological aid to settlers from ATO region and temporary occupied territories.
         The collection includes report materials of postgraduates, students, pupils of secondary schools, which were given to participate in university scientific and theoretical conference
27-28 November 2014.



                                                                                                       УДК 159.923(082)
                                                                                                       ББК 88.3я4

Видано за рахунок авторів 

                                                                                  © Харківський національний педагогічний
                                                                                      університет імені Г.С.Сковороди, 2014
 
ЗМІСТ
Вступне слово     5
Бубнова К. ПРИЧИНИ ДИТЯЧОЇ АГРЕСІЇ    8
Бойко Е.  ИССЛЕДОВАНИЕ ФАКТОРА ТРЕВОЖНОСТИ ЛИЧНОСТИ     9
Бажів М. ПРИРОДА СТРАХУ    10
Воронцова О. ПІДЛІТКОВА АГРЕСІЯ     11
Григор’єва А. ТОЛЕРАНТНІСТЬ ДО НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ЯК ФАКТОР    12 ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ
Дворякова А. СПЕЦИФІКА ТА ПРИЧИНИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ     13
Dorozhko V. EDUCATING CHILDREN AND ADOLESCENTS: THE MAIN  FACTORS OF PERSONALITY DEVELOPMENT     14
Дугінець А. НАУКОВИЙ СВІТ ПСИХОЛОГІЇ ПРО ДЖЕРЕЛА ВИНИКНЕННЯ СТРАХУ     15
Зиненко И. АГРЕССИЯ ЛИЧНОСТИ: ОБЪЕКТИВНЫЙ ВЗГЛЯД НА РЕАЛЬНОСТЬ     16
Зореева С. ОТНОШЕНИЕ К ДЕНЬГАМ В ПОДРОСТКОВОМ И ЮНОШЕСКОМ ВОЗРАСТЕ     17
Иванчук О. АГРЕССИВНОЕ ПОВЕДЕНИЕ ЛИЧНОСТИ     18
Качур Є. ФЕНОМЕНИ АГРЕСИВНОСТІ     19
Корольова Я. АГРЕСІЯ ЯК ФОРМА СОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ    20
Малик И. ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ВЗАИМОСВЯЗИ ПОВЫШЕННОГО ЧУВСТВА ТРЕВОГИ И ВОЗРАСТНЫХ ХАРАКТЕРИСТИК ВЫХОДЦЕВ ИЗ ЗОНЫ АТО     21
Малишева А. ФЕНОМЕН АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ З ТОЧКИ ЗОРУ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ     22
Мар'єнкова Я.  ТЕОРІЯ АГРЕСИВНОСТІ З. ФРЕЙДА     23
Матвійчук Ю. ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ ШКІЛЬНИХ СТРАХІВ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ     24
Лаврушина Н. СТРАХ ЯК НЕВІД’ЄМНИЙ ПРОЯВ ПСИХІЧНОГО ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТІ     25
Любжина Г. ПСИХОЛОГІЯ ГНІВУ. ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ РОЗГНІВАЛИСЬ     26
Ляшенко Г. ФЕНОМЕНИ АГРЕСИВНОСТІ СУБ’ЄКТА     27
Печена Т. СТРАХИ ТА АГРЕСІЯ У ЗОНІ АТО      28
Пилипенко Д. АГРЕСИВНА ПОВЕДІНКА ОСОБИСТОСТІ     29
Сапенко А. СТРАХ СРЕДИ НАС     30
Секриер О. ФЕНОМЕН ТРЕВОЖНОСТИ В СОВРЕМЕННОМ ОБЩЕСТВЕ.31
Сифен Ц., Иванова И. ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ АГРЕССИВНОГО ПОВЕДЕНИЯ В ЮНОШЕСКОМ ВОЗРАСТЕ     32
Стоян Ю.  РОЛЬ САМОВИХОВАННЯ У ПРОФЕСІЙНОМУ ЗРОСТАННІ СТУДЕНТА     33
Турищева М. АГРЕССИЯ ДЕТЕЙ С ОСОБЫМИ ПОТРЕБНОСТЯМИ     34
Хурда А. АГРЕССИВНОЕ ПОВЕДЕНИЕ В СТУДЕНЧЕСКОЙ СРЕДЕ     35
Чернюк А. ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПОСТРАЖДАЛИМ ДІТЯМ ІЗ ЗОНИ АТО     36
Шуть К. ДЕВИАНТНОЕ ПОВЕДЕНИЕ ЛИЧНОСТИ     37
Ярмошко С. ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНИХ СТРАХІВ СЕРЕД СТУДЕНТІВ
ВНЗ     38















                                       Вступне слово
Людство живе в світі, в якому стрес, напруга, стан невизначеності супроводжують особистість щодня. Багато з нас страждають від проявів агресії з боку своїх близьких і рідних людей в сім'ї, від колег і клієнтів на роботі, навіть просто на вулиці. Ми стаємо заручниками ситуації, починаємо відповідати на агресію, сердимося, гніваємось, дратуємося, а потім відчуваємо почуття провини, образи, жалість до себе, напругу. Як зробити так, щоб навчитися контролювати свої емоції, зберігати свій внутрішній стан, уникати зісковзування в образу і роздратування?
Прояви агресії різноманітні. Агресія буває пряма і непряма, спрямована зовні і на себе, фізична і вербальна, здорова і деструктивна. Часто кажуть, що агресивна поведінка - одна з форм реагування на різні несприятливі у фізичному і психічному відношенні життєві ситуації, що викликають стрес, фрустрацію і тому подібні стани. Але агресія  необов'язково є формою реагування, нерідко це проактивна політика і усвідомлений вибір людини.
Агресія (дії) і агресивність трактуються по-різному. Таким чином, агресивність - це свідома або несвідома схильність до агресивної поведінки. Агресія – це форма поведінки, яка частково є соціальним «надбанням» і наслідком агресивності (властивості особистості).
Межі агресії буває важко визначити. Для когось агресивністю видається те, що інші називають просто енергійністю. Якщо агресія має підстави, виглядає привабливо і викликає симпатії, вона може отримати назву здорової агресивності.
Психологія агресії.
Чому люди бувають агресивними і для чого вони використовують агресію - це різні питання. При цьому агресія і агресивність, як зазначалося вище, нерідко буває усвідомленим рішенням і обдуманою політикою. Люди використовують агресію, щоб впливати на оточуючих і досягати потрібних цілей, щоб отримати адреналін від нових переживань, гострих відчуттів. 
Агресивність може бути керованою і некерованою. Некерована агресивність скоріше шкідлива, як і некерований страх, некерована радість і будь-яка інша некерована емоція. Агресивність недоречна у відносинах між близькими людьми і друзями, крім жартівливої агресивності, коли агресивність - це гра, обидві сторони зацікавлені, сприймають це як гру.
Керована агресивність може бути корисною, наприклад, у вирішенні конфліктних ситуацій, у відстоюванні власних інтересів.
Шляхи та методи подолання агресії.
Почуття ненависті руйнує в першу чергу того, хто її відчуває. Адже агресія, як яскравий негативний емоційний прояв руйнує захисні сили організму і провокує виникнення соматичних захворювань. Однак, як прояв, так і придушення в собі агресії шкідливі для здоров'я. Тому, дуже важливо навчитися не просто справлятися з конкретною ситуацією і намагатися уникати проявів агресії.
Існують шляхи щодо подолання труднощів у роботі з агресією:
Перший і самий непростий (хоч і найефективніший) спосіб - вміння прощати. Так, дуже важко перемогти своє «Его» і ображене почуття справедливості. Але, якщо Ви зможете прощати людей і явища, які провокують спалахи ненависті, прощати себе самого за неадекватність поведінки, то Ваше життя наповнюється гармонією, з’являється місце для творчості, улюблених занять і спілкування.
Інший шлях позбавлення від агресії – захоплення.  Все одно, що це буде: спорт, танці, малювання або щось інше. По-перше, фізична активність знімає емоційну напругу і можна навіть придбати власну боксерську грушу, яку можна буде час від часу «поколачивать». По-друге, творчим людям набагато простіше висловити свою агресію (малювання, вишивання, написання творів та віршів, квілінг, орігамі і т.д.).
Частіше посміхайтеся і світ обов'язково відповість Вам взаємністю!
 

Весь мир пропитан злобой, ну что тут говорить,
Давайте понемногу учиться мир любить.
Любить природу, ветер и кофе по утрам,
Ведь это в наше время необходимо нам.

Любить семью, работу, и небо, и луну ,
Любить машину, скорость, и жизнь- всего одну,
Любить свои ошибки, признать и исправлять,
Агрессию и злобу любовью покорять.

Агрессия и злоба не смогут жить в любви,
А мы, полны надежды, останемся людьми.
И будет мир чудесней и проще во сто крат
И руку крепкой  дружбы протянет брату брат.

Обиды, ссоры, войны рассеятся, как дым.
И станет мир довольным, счастливым и другим.
И в мире станет проще и легче всем нам жить,
Давайте понемногу учиться мир любить.
                               
Коровнікова О.А.
Психологічна служба
ХНПУ ім. Г. Сковороди

 


К. Бубнова

ПРИЧИНИ ДИТЯЧОЇ АГРЕСІЇ

Дитяча агресивність є дуже поширеним явищем. У дитини ще з народження з’являється агресивність, тобто природна реакція на перепони, що заважають задоволенню її потреб.
У перші роки життя агресивність виявляється в імпульсивних нападах впертості, що супроводжуються криком, бриканням, кусанням. Надалі дитина вчиться контролювати ці прояви і виражати їх більш прийнятими способами. Далі розвиток агресії залежить від виховання батьків, тому що вагомий вплив на дитину має  поведінка її батьків та відношення в родині.
Можливі причини агресивної поведінки:
•     дитині не вистачає батьківської любові;
•    присутнє фізичне покарання;
•    дитина виховується  по типу гіперопіки. За таким типом виховання дитина, як правило, виростає  егоїстичною, несамостійною та розбалуваною. Що так само може сприяти виникненню агресивних тенденцій;
•    психологічні або фізичні травми;
•    ревнощі дитини до батьків, братів і сестер;
•    дотримання батьками різних поглядів на виховання дитини, неузгодження їх один з одним. Непослідовність у застосуванні покарання;
•    емоційна нестабільність;
•    дитина позбавлена права на особисту свободу. У кожної дитини обов'язково має бути своє місце, де її ніхто не потурбує. Якщо ж батьки регулярно втручаються на її територію, нехтуючи бажаннями і правами дитини, то це може спровокувати агресивну поведінку.
 

 Е. Бойко

ИССЛЕДОВАНИЕ ФАКТОРА ТРЕВОЖНОСТИ ЛИЧНОСТИ

Проблема тревожности является одной из наиболее актуальных проблем в современной психологии. Тревожность - не только как одно из основных свойств личности, но и как фактор, определяющий ее развитие – тревожность изучали зарубежные психологи: З. Фрейд, С. Салливан, К. Хорни. Прежде всего, само понятие «тревожность» — это переживание эмоционального дискомфорта, который связан с ожиданием какого-либо неблагополучия или с предчувствием грозящей опасности. Кроме того, исследователи рассматривают тревожность: 1. эмоциональное состояние (возникающее в результате определенных обстоятельств); 2. устойчивое свойство личности (тревожный тип личности, который проявляется при любых условиях).
В настоящее время увеличилось число тревожных взрослых и детей, отличающихся повышенным беспокойством, эмоциональной неустойчивостью после пережитых стрессов в зонах АТО. В эксперименте принимали участие 6 девушек из Луганской области. С помощью методики «Спилбергера – Ханина» мы выяснили, что у всех испытуемых показатель более 50% (высокая ситуативная тревожность). В личной беседе испытуемые рассказывали о том, что сложно спать и не думать о войне.
Средства массовой информации сообщают: «На повестке дня отечественных психологов один главный вопрос – реабилитация для военнослужащих, участвующих в АТО, а также для переселенцев из горячих точек. По прогнозам, потребуется минимум год, чтобы военные, лично принимающие участие в боях, смогли отойти от шока». Для снижения риска тревожности, необходимо обогащать личный опыт через  коммуникацию, развивать навыки общения.
 

М. Бажів

ПРИРОДА СТРАХУ

Страх – це природна реакція організму з великим викидом адреналіну в кров. У разі будь-яких небажаних впливів людина може реагувати і підтримувати свою життєздатність.
Почуття страху має свої місця локалізації в головному мозку. Наприклад,  В.Смірнов відмічав, що при стимуляції ядер мигдалини пацієнти повідомляли про виникнення стану страху, гніву, злості і, рідше – задоволення. Дослідження дають підстави припускати, що почуття страху більше локалізовано в правій півкулі мозку, а почуття приємного і смішного – в лівій.
Заміщення біологічних страхів на соціальні відбувається досить поступово, але не зворотньо. Більшості людських страхів можна знайти аналоги в тваринному світі (грому, вогню). Є чисто людські страхи, які відсутні в дикій природі. Наприклад, страх відповідальності, який послужив відправною точкою мільйонів випадків гіпертонії, атеросклерозу, виразки шлунка, інфарктів і інсультів забрав більше людських життів, ніж усі війни на Землі. До числа інших, найбільш поширених соціальних страхів відноситься боязнь: провалу, критики і успіху.
Природу страхів досліджував К. Юнг. Відповідно до  поглядів швейцарського психолога К. Юнга існують сфери особистості “Его” і “Тінь”. Вони виконують компенсаторну функцію стосовно один одного. Боязка в житті людина в своєму несвідомому – хоробра, а смілива  “внутрішньо” боязка. Виходячи з цього, ресурси, необхідні пацієнту для боротьби зі страхом, можна черпати не в зовнішньому світі (що буває досить скрутним), а в ньому самому.
 
О. Воронцова

ПІДЛІТКОВА АГРЕСІЯ

«Агресія» надзвичайно часто вживається  сьогодні в самому широкому контексті, і тому потребує  серйозного «очищення» від цілого ряду нашарувань і окремих змістів. Різні автори у своїх дослідженнях, монографіях по-різному визначають агресію та агресивність: як вроджену  реакцію людини для «захисту території» (Лоренц, Ардрі); «як установку до планування» (Моррісон) «реакцію особистості на ворожу для людини навколишню дійсність» (Хорці, Фромм). Поширення набули теорії, що пов’язують агресію і фрустрацію (Маллер, Дуб, Доллард).
Підлітковий вік часто називають «важким», «критичним», «переломним». І це не випадково. У цей період відбувається багаторівнева перебудова організму дитини, завершується формування особистості. Відбуваються зміни з боку мотиваційної сфери особистості. На перший план починає виступати потреба у спілкуванні з однолітками, здійснюється засвоєння цінностей і норм підліткової сфери. Нам відомо, що центральним новоутворенням підліткового віку є почуття дорослості, тобто прагнення бути і здаватися дорослим. Саме в цьому виражається життєва позиція підлітка.
Науковий світ виокремлює психологічні причини агресії дітей підліткового віку. До вікових психологічних особливостей належить: акцентуація, що загострюється у цей період; зростання фізичної активності, яка може виявлятися у задирливості, псуванні майна, руйнівних діях та інших формах агресії. Дитина підліткового віку прагне уваги, розуміння і довіри дорослих; намагається грати значну соціальну роль не тільки серед однолітків, але і серед дорослих, тобто виявляє соціальну активність. Якщо підлітки не знаходять взаєморозуміння з оточуючими людьми – у родині, то такі діти більш схильні до агресії. Родина є основним джерелом для одержання дітьми знань про моделі агресивної поведінки.
 


А. Григор’єва

ТОЛЕРАНТНІСТЬ ДО НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ЯК ФАКТОР ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ
На даному етапі розвитку наша країна характеризується політичною та економічною нестабільністю. В сучасних умовах актуальною проблемою стає невизначеність майбутнього. У зв’язку зі збройним конфліктом у зоні АТО ряд факторів дестабілізують ситуацію в Україні (невизначеність зовнішньої політики, нестабільний курс валют). У таких умовах люди переживають стрес, тривогу, психічну напруженість, а тому не можуть успішно виконувати свою діяльність та не завжди можуть конструктивно спілкуватись з оточуючими. Характерною ознакою сьогодення є постійне перебування людини у стані зовнішньої та внутрішньої невизначеності.
Такі умови життєдіяльності вимагають від особистості прояву психологічної гнучкості та витриманості, уміння приймати рішення в ситуаціях надлишкового або обмеженого доступу до інформації. Включення внутрішніх ресурсів для успішного функціонування в невизначених ситуаціях забезпечує така риса особистості як толерантність до невизначеності. Толерантність – це інтегральна характеристика індивіда, що визначає його здатність у проблемних і кризових ситуаціях активно взаємодіяти із зовнішнім середовищем. Поняття «толерантність» характеризується як: стійкість до різноманітних психотравмуючих факторів, невизначеності, конфліктів, поведінкових відхилень, агресивної поведінки, порушення норм.
Отже, очевидна необхідність вивчення феномену толерантності до невизначеності і способів розвитку даної характеристики у особистості.
 


А. Дворякова

СПЕЦИФІКА ТА ПРИЧИНИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

Агресія підлітків – одна з найактуальніших проблем у психології. У підлітковому віці виникають проблеми самосвідомості і самовизначення, тому цей період важливо пережити без травм. Особливість підліткового віку – це криза ідентичності, що тісно пов’язана з кризою сенсу життя (термін Е. Еріксона). У цей час формується самооцінка під впливом порівняння себе з іншими. Зіткнення між перебільшеною самооцінкою та оцінкою оточуючих веде до внутрішніх конфліктів. Підліток відчуває себе незахищеним і це призводить до того, що життя стає спрямованим на самозбереження. Все це викликає почуття дискомфорту, що стає першим етапом розвитку психічного порушення. Будь-які психопатологічні синдроми включають в себе початкові прояви, розгорнуту стадію, етап завершення та період залишкових симптомів. Швидкість цього циклу під час підліткового віку збільшується і етапи можуть бути дуже короткими. Часто агресивна поведінка підлітка є несподіванкою для його близьких та знайомих. Говорячи про особливості агресії в підлітковому віці необхідно враховувати той факт, що підліток росте у сім’ї. Сім’я є основним фактором соціалізації і вона ж є прикладом агресивної поведінки для більшості дітей. Діти схильні відтворювати ті типи взаємовідносин, які «практикують» їхні батьки по відношенню один до одного. На становлення агресивної поведінки впливає згуртованість родини, близькість між родичами, стиль сімейного керівництва, спілкування з однолітками.
Усі вищезазначені фактори повинні бути враховані батьками і суспільством у вихованні підростаючого покоління.
 
V. Dorozhko
school № 55, 8 cl., Kharkiv

EDUCATING CHILDREN AND ADOLESCENTS: THE MAIN  FACTORS OF PERSONALITY DEVELOPMENT
The process of educational and upbringing is multifaceted and complex. Correction of deviations in schoolchildren’s behavior is one of the basic moments in the process of education. A teacher needs to know the laws of personality development and basic factors of personality formation.
In psychology they distinguish three sides of personality development. These sides are closely connected to each other and constantly interact. The sides are: a) first of all, it is necessary to consider the processes of a person’s organic nervous system development; b) to study characteristic features of a schoolchild’s psychic development; c) education is a process of purposeful guidance of personality development.
School is considered to be the fundamental factor of a child’s development. It organizes and monitors a greater part of work in a pupil’s personality development. The fundamental psychological requirements for the schoolchildren’s bringing up process organization are singled out in the works by L.Fridman and K.Volkov. No wonder there is an old saying: “A teacher forms the nation”
L.Fridman and K.Volkova emphasize that: motivation and motivation formation are in the core of education; a schoolchild’s upbringing and activity are two interrelated processes; it is necessary to form positive habits and to eliminate negative habits; when bringing up a person it is necessary to consider the emotional side, to turn to a person’s feelings; it is obligatory to develop a person’s adequate self-esteem, to rear a person’s positive qualities.
In the final section we turn to the "Convention on the Rights of the Child" which states that educational system brings up a child in a spirit of tolerance and understanding of the world.
 


А. Дугінець

НАУКОВИЙ СВІТ ПСИХОЛОГІЇ ПРО ДЖЕРЕЛА ВИНИКНЕННЯ СТРАХУ

С. Томкінс в якості джерел страху називає емоції та когнітивні процеси. Він вважає, що будь-яка емоція може активувати страх за принципом емоційного зараження. Також страх може бути результатом когнітивної оцінки ситуації, тобто визваний спогадами про деякий об’єкт. Когнітивні процеси часто відображають вигадані ситуації, які насправді не несуть ніякої загрози. Таким чином, предмет чи ситуація можуть стати джерелом страху в результаті формування гіпотези, очікування шкоди та безпосереднього зіткнення з об’єктом страху.
На думку вчених І. Сєченова та І. Павлова, фізіологічною основою страху є складна рефлекторна реакція організму особистості на внутрішні або зовнішні подразники, що представляють собою справжню або уявну загрозу. Всі стани: біль, тривожність – є різними варіаціями тормозного процесу.
Отто Ранк вбачає першопричину страху в родовому травматизмі. Сам акт народження, на думку автора, є справжнім шоком. Страх відділення від матері є загальновизнаним в психоаналізі розладом, яке виявляється у всіх неврозах.
Зігмунд Фрейд бачить витоки в лібідо, що не знайшло застосування. Воно не може стримуватись у вільному стані і переводиться у страх. Фрейд також звертає увагу на небезпеки, що загрожують нам з боку власних уподобань та потягів.
Почуття страху завжди було самим повсякденним у свідомості людини. Воно залишається таким і тепер.
 


И. Зиненко

АГРЕССИЯ ЛИЧНОСТИ: ОБЪЕКТИВНЫЙ ВЗГЛЯД НА РЕАЛЬНОСТЬ

Мы знаем что, общаться с настроенно агрессивным человеком очень тяжело. Так как его агрессия направляется на личность, которая переходит в «глухую оборону», и это понятно - ведь атакуют, пусть даже «всего лишь» словами! Иногда уход от конфликта - действительно лучший выбор.
Никогда не следует отвечать гневом на гнев - это только накалит обстановку: гораздо лучше приложить все усилия, чтобы сохранить в такой ситуации невозмутимость и позитивный настрой.
Постарайтесь сохранять объективность, чтобы понять мотивы агрессии человека, и даже посмотреть на ситуацию его глазами. Вполне возможно, что его раздражение вызвано вовсе не вашей персоной, а определенной ситуацией - тем или иным событием.
В состоянии гнева редко кому удается ясно  излагать  свои мысли. Рассерженному человеку нужно прежде всего выпустить пар. Дайте же ему эту возможность и не перебивайте. Пусть он полностью выговорится. Он же  все равно не услышит никаких ваших доводов до тех пор, пока сам не остынет.
Иногда можно попробовать разрядить обстановку, спросив рассерженного человека, каких действий он ожидает с вашей стороны для разрешения конфликта. Это будет означать, что вы передаете инициативу и право выбора данному человеку. Возможно, вы застанете его врасплох, и от удивления он прекратит свои нападки.
 
С. Зореева
ОТНОШЕНИЕ К ДЕНЬГАМ В ПОДРОСТКОВОМ И ЮНОШЕСКОМ ВОЗРАСТЕ
Деньги – неотъемлемая часть любого социума, атрибут без которого тяжело представить современное взаимодействие между людьми. С финансовой сферой тесно связаны все аспекты человеческой жизни.
На сегодняшний день, деньги играют одну из ведущих ролей в любой сфере человеческой жизнедеятельности. Психология денег изучает изменение психики людей и, как следствие, их поведение под влиянием денег. Психологи выделяют различные факторы, влияющие на отношение к деньгам. Среди них: возраст, пол, социокультурные и личностные особенности. Возрастные особенности траты денег связаны с различными факторами, такими как: семейное воспитание, общественные процессы и экономические факторы.
Провели исследование для выяснения отношения к деньгам подростков и юношей (использовали метод анкетирования). Исследование проводилось среди учеников 6, 9 и 11 классов. В отмеченной возрастной категории отношения к деньгам отражает элементы взрослости, самостоятельности и независимости. В ходе обработки и анализа результатов были выявлены следующие особенности отношения к деньгам.
Так, для большинства младших подростков (6 класс), деньги – это еще бумага, а уже для юношей (11 класс) – это способ существования. Следует отметить, что некоторые ученики считают, что отсутствие денег может подтолкнуть даже к суициду. Отношение к деньгам имеет свои психологические возрастные особенности у учеников средних и старших классов. Чувство взрослости и самостоятельности влияют на отношение к деньгам. Результаты исследования оказались как стереотипными, так и неожиданными, что отражает разнообразные социальные, психологические и экономические процессы развития общества. Необходимо обучать детей обращению с деньгами для предупреждения негативных форм поведения.
 
О. Иванчук
АГРЕССИВНОЕ ПОВЕДЕНИЕ ЛИЧНОСТИ
Термин "агрессия" имеет различную характеристику для обозначения насильственных захватнических действий. Агрессия и агрессоры всегда оцениваются резко отрицательно, как выражение наличия культа грубой силы. В основном же под агрессией понимается вредоносное поведение. В понятии "агрессия" объединяются различные по форме и результатам акты поведения – от злых шуток, сплетен, враждебных фантазий, до бандитизма и убийств. В подростковой жизни нередко встречаются формы насильственного поведения, определяемого в терминах "задиристость", "драчливость", "озлобленность", "жестокость". К агрессивности близко состояние враждебности. Враждебность – более узкое по направленности состояние, всегда имеющее определённый объект. Часто враждебность и агрессивность сочетаются, но нередко люди могут находиться во враждебных отношениях, однако никакой агрессивности не проявляя. Бывает и агрессивность без враждебности, когда обижают людей к которым никаких враждебных чувств не питают.
Агрессия — это любая форма поведения, нацеленная на оскорбление или причинение вреда другому живому существу, не желающему подобного обращения. Таким образом, агрессия — это модель поведения, а не эмоция или мотив. Хотя агрессия часто ассоциируется с негативными эмоциями — такими как, злость; с мотивами — такими как, стремление навредить или оскорбить. Конечно, эти факторы оказывают огромное влияние на агрессивное поведение, но их наличие не является необходимым условием для подобного поведения личности. Необходимо различать понятия «агрессия» и «агрессивность». Агрессия - это поведение (индивидуальное или коллективное), направленное на нанесение физического, психологического вреда или ущерба.
Агрессивность – относительно устойчивая черта личности, выражающаяся в готовности к агрессии, а так же в склонности воспринимать и интерпретировать поведение другого как враждебное.
 


Є. Качур

ФЕНОМЕНИ АГРЕСИВНОСТІ

Однією з актуальних проблем є проблема агресивності дітей. Психологи-дослідники спрямовують увагу на вивчення самого феномена агресивності, агресивних проявів, досліджують питання профілактики агресивності.
Нерідко трапляється, що діти, яким не приділяється достатньо професійної педагогічної турботи, найбільше її потребують. Це, як правило, агресивні діти, які постійно стикаються з проявами неповаги до себе в сім’ї. Оскільки ж ефективність виховання значною мірою зумовлена впливом соціального довкілля, вивчення особистості має супроводжуватись діяльністю педагога з корекції  впливу цього середовища (сім’ї, ставлення до дитини в групі).
У психології тема агресії і агресивності постійно знаходиться в полі зору наукового світу. Існують теоретичні концепції, які пояснюють ці феномени. Проводяться численні експериментальні дослідження, щодо агресивних форм поведінки. Поте за влучним виразом Г. Кауфмана, «ми стоїмо ще на зовсім невідомому ґрунті».
З. Фрейд, засновник психоаналізу, вважав, що джерело людської агресії– перенесення індивідом енергії примітивного потягу до смерті (інстинкт смерті - танатос) з самого себе на зовнішні об’єкти. Цей інстинкт є вродженим, вічним і незмінним. Отже, існує значна кількість теоретичних концепцій, що пояснюють механізм агресивності. Всі вони відображають переконання і емпіричний досвід конкретних дослідників та психологічних шкіл за різних часів.

 
Я. Корольова
АГРЕСІЯ ЯК ФОРМА СОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ
Агресія – це форма соціальної поведінки, що включає пряму або опосередковану взаємодію як мінімум двох людських індивідів. Природу найбільш важливих детермінант агресії потрібно шукати в словах, діях, у присутності або навіть появі людей. Глибина розуміння такої поведінки вимагає знання соціальних ситуацій і факторів, які сприяють агресії. Прояв агресії припускає наявність безлічі чинників, властивих виключно людям і, які, обумовлюють їх поведінку.
Агресія не виникає в соціальному вакуумі. Часто саме різні аспекти міжособистісних взаємодій призводять до її виникнення і зумовлюють її форми і спрямованість. Найчастіше агресивна реакція студентів із зони АТО виникає при одному тільки припущенні про те, що в іншої людини є якісь ворожі наміри, незалежно від того, чи виявляється це в прямих діях «недоброзичливця» чи ні. Що стосується вербальної провокації, то існуючі дані дозволяють стверджувати, що у відповідь реакцією на образи, глузування і подібні ї провокації найчастіше виявляється в студентському середовищі – вандалізм. Структура розкладу психічної діяльності під впливом сильних афективних переживань студентів, які приїхали із зони АТО має неоднозначну інтерпретацію. На мою, думку, причиною психічних розладів є зниження внутрішніх ресурсів організму і ослаблення сили «Его». Як наслідок, світ починає сприйматися як ворожий. Можна виділити 5 найбільш характерних відстрочених психічних реакцій на психотравмуючі події: фіксація на травмі; зниження загального рівня психічної діяльності; дратівливість;схильність до вибухових агресивних реакцій; типові сни.
Необхідною умовою ймовірного розвитку психотравматичної поведінки студентів із зони АТО є те, що пережиті події супроводжуються інтенсивними емоціями страху, жаху або відчуттям безпорадності індивіда перед обличчям драматичних обставин, що і складає основний етіологічний фактор її  виникнення і, як наслідок, призводить до агресії.
 
    И. Малик
     ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ВЗАИМОСВЯЗИ
      ПОВЫШЕННОГО ЧУВСТВА ТРЕВОГИ И ВОЗРАСТНЫХ
             ХАРАКТЕРИСТИК ВЫХОДЦЕВ ИЗ ЗОНЫ АТО
В условиях большого количества повседневных  стрессов, которые ставит перед нами прогрессивный ХХI украинское общество  столкнулось с новым стрессогеном – проведение антитеррористической операции в зоне Донецкой и Луганской областей и, как следствие, психологическое состояние жителей зоны АТО претерпело изменений. Длительное эмоциональное и психологическое напряжение выступает почвой для повышения уровня тревоги, появления страхов. В психологической науке вопросами, касающимися тревоги, занимались отечественные и зарубежные специалисты (А. Петровский, Ч. Спилберг, Ю. Ханин, Л. Собчик, Ф. Березин и др.). Тревогу различают как относительно постоянную, неизменную в течении жизни черту – личностною тревогу, и тревогу как отрицательное эмоциональное состояние, связанное с изменением нервно-психической деятельности – ситуативную тревогу. В то время, когда человек подвергается длительному отрицательному воздействию  на психику, находится в кризисных ситуациях, может наблюдаться высокий уровень ситуативной тревоги. Нами была выдвинута гипотеза, согласно которой у испытуемых, прибывших из зоны АТО, уровень ситуативной тревоги будет завышен и связан с возрастными характеристиками, а именно чем, выше возраст испытуемого, тем выше уровень тревоги.
В исследовании принимали участие 20 испытуемых, прибывших из зоны АТО: 10 – юношеского возраста (16-20 лет) и 10 – зрелого возраста (25-40 лет). В исследовании была использована методика Спилбергера – Ханина для определения уровня личностной и ситуативной тревоги. Согласно результатам исследования существенных различий не обнаружено: у 9 из 10 испытуемых юношеского возраста, так же у 9 из 10 испытуемых зрелого возраста, личностная и ситуативная тревога находится на умеренном уровне. Повышенный уровень тревоги наблюдается у 1 из 10 испытуемых.
 
А. Малишева

ФЕНОМЕН АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ З ТОЧКИ ЗОРУ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Для людини інша людина завжди є об’єктом
для задоволення своєї агресивності
Зиґмунд Фрейд

Аналіз літератури дозволяє стверджувати, що на сьогоднішній день у психології відсутнє єдине розуміння терміну «агресія». Вивчення зв’язку агресії з психологічними станами і властивостями особистості, які можуть, як сприяти розвитку агресії, так і перешкоджати її проявам, заслуговує на увагу. Слід підкреслити, що на різних етапах розвитку і в різних групах осіб у складну ієрархічну систему індивідуально-психологічних і ситуаційних чинників, що визначають ймовірність агресивних дій, включені, очевидно, різні біологічні (в тому числі й генетичні) і психологічні процеси. Окрім того, фактори середовища пояснюють не менше половини міжіндивідуальних відмінностей по агресивності як онтогенетично стійкої характеристики. Що стосується окремих агресивних дій, то соціальний контекст відіграє  визначальну роль в їх виникненні не лише у здорових осіб, а й при патологічних станах. Проте, враховуючи, що генетичні відмінності вносять істотний внесок у формування схильності до агресивної поведінки, з часом, коли індивідуальна генетична діагностика стане доступною, генетичні дані можна буде використовувати для оцінки індивідуальної реактивності на різні впливи середовища, що провокують агресію, а значить – і для прогнозів та профілактики агресії.
Таким чином, слід сказати, що методичні та концептуальні підстави теорій людської агресії все ще не відповідають досить високому рівню розвитку сучасної психології. Проблема людської агресії по своїй суті є однією з найбільш актуальних проблем сучасного світу.
 



Я. Мар'єнкова

ТЕОРІЯ АГРЕСИВНОСТІ З. ФРЕЙДА

Напружена, нестійка соціальна, економічна, екологічна ситуація, що склалася в даний час у нашій країні, впливає на розвиток особистості та її поведінку. Особливу тривогу викликає не тільки прогресуюча відчуженість, підвищена тривожність, духовна спустошеність особистості, але і її цинізм, жорстокість, агресивність.
Агресивність - одна з вроджених установок, що бере початок у  садистичній фазі лібідо. З. Фрейд спочатку приділяв феномену агресії порівняно мало уваги, вважаючи сексуальність (лібідо) та інстинкт самозбереження головними і переважаючими силами в людині. Однак у роботі «Я і Воно» він висуває нову дихотомічну пару: потяг до життя (Ерос) і потяг до смерті (Танатос). З гіпотези потягу до смерті випливає, що агресивність по суті своїй є не реакцією на подразнення, а являє собою якийсь постійно присутній в організмі імпульс, обумовлений самою природою людини. Протиріччя між інстинктом життя і інстинктом смерті ставлять особистість перед обличчям трагічної альтернативи: якщо вона не може зважитися стати агресивною, дати вихід своїй ворожості, то їй залишається захворіти. Він намагався обгрунтувати перетворення агресивного інстинкту в совість. Однак незрозуміло, чому перетворення агресивності в караючу саму себе совість може вирішити проблему. Адже відповідно до теорії Фрейда совість повинна бути настільки ж жорстокою, як і інстинкт смерті.
 

Ю. Матвійчук

ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ ШКІЛЬНИХ СТРАХІВ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Навчальна діяльність, яка, згідно з психологічною теорією діяльності, є провідною для дітей молодшого шкільного віку (діти віком від 6-7 до 10-11 років, які навчаються у 1-4 класах). Вона розвиває пізнавальні потреби дітей. Виступає основою набуття нових знань та позитивного життєвого досвіду. Але шкільні страхи, стримуючи пізнавальний інтерес дитини, можуть виступати серйозною перешкодою у її гармонійному розвитку.
Найпершим страхом, який може виникнути у дитини – це страх перед самою школою. Даний страх може бути викликаний позицією дорослих, їх позитивним або негативним ставленням до успіхів дитини в школі.
З першого дня перебування у школі перед дитиною постають типові ситуації, які викликають страхи: напружене очікування початку уроку і його кінця, невизначеність свого стану, невідомі стосунки, нові рівні спілкування, постійне напруження вдома тощо. Під час уроку в учня з’являються нові страхи: страх задачі (як зіткнення з невідомим за відсутності навичок розв’язання), страх загрози (як неможливості змінити очікувану негативну ситуацію), страх наслідків дій, що можуть не збігтися з тим, чого очікують оточуючі (вчитель, батьки, класний колектив).
Дитина молодшого шкільного віку значною мірою емоційно залежить від учителя, який для дітей є авторитетною особою. Вчителю важливо знати міру свого впливу на учнів. Але найбільший страх у школі – це страх перевірки знань. Оцінка для дитини цього віку має особливе значення. Вона виконує функції як нагороди, так і покарання.
 
Н. Лаврушина

СТРАХ ЯК НЕВІД’ЄМНИЙ ПРОЯВ ПСИХІЧНОГО
ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТІ

Страх має велике значення для нашого існування – це оборонний рефлекс людини. Дитячі страхи – це звичайне явище для дитячого розвитку. Вони стримують і направляють дитячий розвиток в період навчання та соціалізації. Кожен страх або вид страхів з’являється тільки у певний період, кожний вік має «свої страхи», які в разі нормального розвитку з часом зникають.
Страх є важливою ланкою в регуляції поведінки дитини. Дитячий страх формується в силу того, що особистість стикається з факторами, що обмежують поведінку, стримуючи її свободу. Ці фактори, у більшості випадків, носять виховну функцію. Але часто буває, що дитина стикається з агресією навколишнього світу за відсутності батьків. Будучи не в змозі зрозуміти і пояснити суті такого впливу, дитина запам’ятовує образ цього «впливу» і починає його боятися.
   Причинами появи дитячих страхів є неправильне виховання дитини в сім’ї, складні сімейні відносини. Існують такі страхи як страх самотності, темряви, тварин, болі.
Невротичні страхи характеризуються більшою емоційною інтенсивністю і напруженістю, несприятливим впливом на формування характеру особистості.
Страх – це невід’ємний емоційний прояв психічного життя, який з’являється і закріплюється в дитячому віці. До моменту вступу до школи у дітей спостерігається зменшення кількості страхів. Вигадані страхи минулих років замінюються іншими, більш усвідомленими: уроки, уколи, природні явища, відносини між однолітками. Фіксація страхів може привести до виникнення проблем у поведінці і житті дитини.
 

Г. Любжина

ПСИХОЛОГІЯ ГНІВУ. ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ РОЗГНІВАЛИСЬ

Наше життя – це процес, під час якого ми оволодіваємо знаннями, фактами та теоріями. Люди оточують себе предметами та людьми, до яких вони прив’язані емоційно. Ці емоції мають різний характер – позитивний або негативний.
Часто проблемним є негативне ставлення до тих чи інших предметів та людей.  У цілому, всі негативні емоції виникають з різних причин. Це може бути навіть звичайне нерозуміння інших людей та їх дій.
Найяскравішим проявом негативних емоцій є гнів. Нажаль, з ним ми зустрічаємося постійно. Іноді він виходить від нас самих, іноді ми отримуємо порцію негативної емоції від своїх ближніх або навіть друзів. За своїм означенням, гнів – бурхливий вияв злості, почуття сильного обурення, стан нервового збудження, роздратування. Не слід плутати такі 2 поняття, як гнів та агресія, адже гнів – це емоція, внутрішнє переживання, а агресія – зовнішній прояв.
Є декілька способів, щоб справлятися зі своїм гнівом:
1.  усвідомити те, що ти гніваєшся. В буквальному сенсі сказати собі: «я гніваюся».
2. запитати чому? Аналіз того, що саме розгнівало. Чесне визнання причини допоможе. Якщо людина визнає, розуміє  істинну причину, тобто чесна з собою, то їй легше впоратися з емоціями.
3. допомагає  фізіологія. Справа в тому, що гнів призводить до підвищення адреналіну, як наслідок частішає пульс. Необхідно стримати подих.

 


Г. Ляшенко

ФЕНОМЕНИ АГРЕСИВНОСТІ СУБ’ЄКТА

Однією з актуальних проблем, яка стоїть перед педагогами, є проблема агресивності дітей. Психологи-дослідники дедалі більше приділяють увагу вивченню самого феномена агресивності, агресивних проявів, питанням профілактики агресивності.
Нерідко трапляється, що діти яким не приділяється достатньо професійної педагогічної турботи найбільше  її потребують. Це, як правило, агресивні діти, які постійно стикаються з проявами неповаги до себе в сім’ї.    Оскільки ж ефективність виховання значною мірою зумовлена впливом соціального довкілля, то вивчення особистості має супроводжуватись діяльністю педагога з корекції впливу цього середовища (сім’ї, ставлення до дитини в групі).
У психології тема агресії і агресивності постійно знаходиться в полі зору учених і практиків. Існує велика кількість теоретичних концепцій, проводяться численні експериментальні дослідження.  Багато психотерапевтичних шкіл, стикаючись з агресивною поведінкою, працює над техніками роботи з агресією.
З. Фрейд, засновник психоаналізу, вважав, що джерело людської агресії – перенесення індивідом енергії примітивного потягу до смерті (інстинкт смерті – танатос) з самого себе на зовнішні об'єкти. Цей інстинкт є вродженим, вічним і незмінним.
До теперішнього часу запропонована безліч визначень агресії, жодне з яких не може бути загальновживаним. Отже, існує значне число теоретичних концепцій, що пояснюють механізми агресивності.
 
Т. Печена

СТРАХИ ТА АГРЕСІЯ У ЗОНІ АТО
Страх і агресія - почуття, які залишилися в людині незмінними протягом сотень тисяч років. Вони - природна реакція наших далеких предків на навколишній світ, таємничий, небезпечний, незрозумілий. Ми несемо її в наших генах. Ця реакція допомагає  уникати всього неприємного і шкідливого, вона захищає організм від згубних впливів зовнішнього середовища, являє собою інструмент психічної саморегуляції.
Зараз наша країна переживає  важкі часи. Стосунки влади торкнулися мирного населення.  Більшість людей, на сході України, кожного дня потерпають від агресії та насилля. Я особисто знаю про це не з чуток, адже сама мешкаю у Донецькій області.  Більшість людей намагаються скоріше лишити зону АТО, а що робити тим кому немає куди їхати? Лишається одне: чекати на покращення у своєму місті та при бойових атаках ховатися у підвал, тремтіти зі страху. Агресивна поведінка  людей, які мешкають у зоні АТО обумовлена страхом. Вони хвилюються з приводу подій в Україні, у їх рідному місті, результатів яких вони ще не знають. Іншими словами вони бояться - чи не будуть наслідки непередбачуваними? Як тільки вони переконаються, що лихо їх оминуло - вони позбудуться страху (підсвідомого) і агресія зникне.
Агресія страху - оборонна, в основному – це набута поведінка. Ця агресивність підсвідома, правильніше буде висловитися: «людина сама не знає, чому так себе поводить». Її підсвідомість «відчуває небезпеку», миттєво ж включаються підсвідомі захисні механізми, контролювати які вона не може.
Агресія обумовлена різними факторами, але в багатьох випадках – це страх. Нам часто доводиться бачити схожі випадки в житті, з боку це помітніше. Чи потрібні підсвідомі захисні механізми? Звичайно потрібні, адже зустрічаються реальні випадки загрози, де треба сконцентруватися і оборонятися.
Ми використовуємо безліч підсвідомих захисних механізмів кожен день і контролювати їх неможливо, бо вони підсвідомі.



Д. Пилипенко

АГРЕСИВНА ПОВЕДІНКА ОСОБИСТОСТІ

Агре́сія — це фізична або словесна поведінка людини, спрямована на пошкодження або зруйнування.
Агресивна поведінка – це дії особистості, адресовані іншій людині, з метою її залякування, придушення або нанесення їй фізичних травм.
Щодо фізіологічних причин агресії, то тут головну роль відіграє лімбічна система. Мозкове захворювання лімбічної системи характерне для людей, в яких проявляється синдром дисконтролю, і який супроводжується безпричинною жорстокістю, патологічною схильністю до насильства.
Як у людей, так і у тварин, найбільша агресивність спостерігається з боку чоловіків. Якщо міркувати гіпотетично – це частково результат раннього впливу статевих гормонів на мозок. Особи жіночої статі, яким були введені чоловічі статеві гормони, поводились більш агресивно.
Значний вплив на психіку і поведінку дітей здійснюють засоби масової інформації. Експериментально доведено, що діти, які часто дивляться передачі з елементами насильства, стають більш неврівноваженими і агресивними. Більше того, вони починають сприймати насильство, як нормальне явище.
Не можна залишати поза увагою вплив на поведінку людини алкоголю і наркотиків. Численні експерименти, а також статистика, довели, що більшість злочинів скоюється людьми в стані алкогольного, а не наркотичного сп'яніння.
У будь-якому випадку, агресія є одним із захисних механізмів особистості, за допомогою агресивних дій особистість намагається скинути негативні емоції і пристосуватися до навколишніх умов. Але, цей шлях не є найоптимальнішим. Необхідно працювати над собою і знаходити адекватні шляхи щодо вирішення проблем.
 


А. Сапенко

СТРАХ СРЕДИ НАС

Данное слово вызывает у каждого человека свою реакцию. Страх – сугубо личная реакция каждого организма на то или иное событие. Степень страха зависит от самого человека, от того окружения, в котором вырос и от привычек, которые были сформированы с рождения. Страх невозможно понять на словах, не испытав на собственном опыте. Для того, чтобы перебороть страх, необходимо его пережить, «посмотреть» страху в глаза.
Страх является одним из базовых чувств в сознании человека. Страх один из защитных механизмов личности.
Например, война – самое страшное событие в истории человечества. Действия происходящие в зоне АТО на территории Украины вызывают у людей страх и ужас. Для преодоления страха, последствий войны необходимы проявления силы воли и время.  Воспоминания – это спутники жизни. Они сопровождают человека на протяжении всего жизненного пути. Я считаю, что собственное желание и помощь квалифицированных специалистов способны наметить пути истинного выздоровления.
 


О. Секриер

ФЕНОМЕН ТРЕВОЖНОСТИ В СОВРЕМЕННОМ ОБЩЕСТВЕ

Проблема тревожности является актуальной на современном этапе общественного развития. Социальная нестабильность, непредсказуемость будущего порождают переживания напряжения, беспокойства, тревоги и тревожности. А события последних месяцев показали всем нам, что мы живем в мире, о котором мы ничего, на самом деле, не знаем.
Тревожность – психологическое понятие, которое характеризуется чувством неуверенности и общего беспокойства. Часто сравнивается, а иногда используется как синоним понятия невротический страх. При состоянии тревожности отсутствуют физиологические или соматические проявления, такие как, например, удушье, потение, увеличение пульса, онемение.
Наличие тревоги вызывает значимые нарушения в социальной, трудовой или иных сферах деятельности, что снижает качество жизни человека.
Как же справиться с тревожностью в наше время? В первую очередь необходимо  следовать своим убеждениям, не ломать себя. Быть открытым для других. Не желайте никому зла.
Высыпайтесь. Обеспечьте себе 6–8 часов сна в сутки. Не держите эмоции в себе и не выставляйте их напоказ. Хочется “прорыдаться” — в душ, воду посильнее и плачьте. Других грузить не надо, ваше право страдать не приоритетно.
Если вы склонны все драматизировать, у Вас бывают приступы панических атак, постарайтесь оказаться там, где у вас будет возможность посетить квалифицированного специалиста.

 
Цзя Сифен
И. Иванова


ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ АГРЕССИВНОГО ПОВЕДЕНИЯ В ЮНОШЕСКОМ ВОЗРАСТЕ

       В последнее время проблема агрессивного поведения юношества приобретает всё более острую социальную направленность и привлекает внимание юристов, социологов, педагогов, психологов, которые все больше внимания уделяют вопросам контроля агрессивных проявлений и "снижения" агрессивности, в особенности, юношеской. Современная реальность заставляет психологов по-новому взглянуть на проблему агрессии в обществе. Агрессивное поведение в наши дни скорее обыденность, чем исключение.
Большое количество работ посвящено рассмотрению природы и особенностей агрессивного поведения в подростковом возрасте (JI. Маликов, 2000; Ю. Можгинский, 1999; А. Никитина, 2000; Е. Ольшанская, 2001; А.Осницкий, 1994; и др.).
Юноши и девушки в нашей стране живут сегодня в эпоху стремительного изменения социально-экономических условий и политической напряженности, что часто приводит к усилению проявлений агрессии с их стороны. Особенности агрессивного поведения таковы, что, затрагивая эмоциональную сферу личности, они способствуют усугублению морального диссонанса, формированию стрессового и депрессивного состояний. Высокий уровень агрессии у лиц юношеского возраста является настораживающим фактором, так как негативно влияет не только на учебную деятельность, взаимоотношения с родителями, друзьями, сверстниками, индивидуальное развитие, но и на успешность их будущей личной и профессиональной деятельности.


 
Ю. Стоян

РОЛЬ САМОВИХОВАННЯ У ПРОФЕСІЙНОМУ
ЗРОСТАННІ СТУДЕНТА
Щоб стати справжнім професіоналом, «душа зобов’язана працювати і день, і ніч, і день, і ніч…». У чому ж полягає її праця? У свідомому вдосконаленні своєї психіки, у виробленні кращих своїх поривань.
Суб’єктивними критеріями вдосконалення психіки є здатність зосереджуватись, концентрувати увагу на сутності явищ, керувати своїми думками й емоціями, мати потяг до вищих ідеалів. Коли таким прагненням надано повну свободу дій, вони стають найефективнішим методом самовдосконалення. Вектори професійного самовдосконалення студента є:
1) Постійне покращення своєї навчальної самостійної роботи, формування готовності до виконання подальших професійних завдань.
2) Особистісний розвиток – самовдосконалення якостей своєї особистості, необхідних для успішної майбутньої професійної діяльності.
Ці два напрями самовдосконалення реалізуються завдяки самовихованню студента, які активізують такі рефлексивні процеси:
1) Самоаналіз, якому сприяє вербальний і невербальний зворотній зв’язок, порівняння себе з іншими, самоспостереження за своїми думками, почуттями і вчинками, пошук відповідей на питання «чому?», зіставлення «Я-сьогодні», «Я-вчора», «Я-завтра».
2) Критичний самоаналіз завершується самооцінкою, яка допомагає визначити мету самовиховання. Це підвищує активність, а результати стають вагомішими. Умовою цього є те, що мета повинна бути досяжною, щоб забезпечити успіх.
Мета самовиховання досягається краще, якщо є, по-перше, емоційна підтримка людей навколо, по-друге, – опора на позитивні емоції, тоді навіть їхнє передчуття стає стимулом до виконання запланованого.
 
М. Турищева
СШ № 8, 7 кл.,Харьков


АГРЕССИЯ ДЕТЕЙ С ОСОБЫМИ ПОТРЕБНОСТЯМИ

С одной стороны агрессивность детей с особыми потребностями связана с анатомо-физиологическими особенностями, а с другой стороны различают социальные виды агрессии. К социальным видам агрессии относят: непреднамеренную агрессию (случайное нанесение вреда человеку, отсутствие «тормозов»), оборонительную агрессию (ответная реакция на замечания или оскорбления), инструментальную агрессию (преследует цель обеспечить то, что необходимо или желательно для ребенка).
С точки зрения В. Оклендера, агрессивное поведение детей связано в первую очередь с окружением, а не с их внутренними побуждениями. Ребенку не хватает способности справиться с окружением, которое возбуждает в нем чувство страха и гнева. Обучение культурным нормам выражения гнева является профилактической мерой и способом работы с агрессивным поведением детей с особыми потребностями.
Работа с агрессивными детьми с особыми потребностями должна идти, главным образом, по двум направлениям. Во-первых, необходим поиск позитивных способов работы с гневом: предоставить практически приемлемые методы для выражения подавленного гнева; помочь им подойти к реальному восприятию чувства гнева, которое они могут сдерживать; дать возможность прямого вербального контакта с чувством гнева: пусть скажут все, что нужно сказать тому, кому следует; обсуждать с ними проблему гнева: что заставляет их гневаться, как они это обнаруживают и как ведут себя в это время. Во-вторых, необходимо, находящимся рядом с агрессивным ребенком взрослым, необходимо помнить, что личная агрессивность взрослых способствует возникновению  и закреплению у них агрессивного поведения. На агрессию никогда нельзя отвечать агрессией, взрослый должен показать ребенку пример конструктивного разрешения возникшего конфликта.

А.  Хурда

АГРЕССИВНОЕ ПОВЕДЕНИЕ В СТУДЕНЧЕСКОЙ СРЕДЕ

Проблема агрессивного поведения в студенческой среде одна из самых значимых проблем современной психологии.
Психологи придерживаются различных точек зрения по поводу того, считается ли агрессия врожденным феноменом или такому поведению приходится учиться. Существующие на сегодняшний день теории агрессии по-разному объясняют причины и механизмы агрессивного поведения человека.
З.Фрейд и К.Лоренц связывают агрессию с инстинктивными влечениями, Дж. Доллард и Л. Берковитц трактуют агрессивное поведение как реакция на фрустрацию. А.Бандура рассматривает агрессию как итог социального научения. Существуют различные подходы с экспериментальной составляющей. Наибольшее экспериментальное подтверждение получили такие теории, как: фрустрационная теория агрессии и теория социального научения.
Однако, до сих пор идут споры о биологической обусловленности агрессии. Кроме разрушительной, агрессия выполняет еще и адаптивную функцию, т.е. является доброкачественной (Э. Фромм).
В среде студентов на первых курсах идет процесс самоутверждения в группе. В этот период на мотивацию их поведения огромное воздействие оказывают темперамент, черты характера и уровень воспитания.
Характерные данному периоду рационализм и нежелание принимать все на веру создают недоверие к старшим. С возрастом агрессия студентов приобретает более осознанный характер, происходит формирование микрогрупп по принципу межличностной совместимости, в которых агрессивное поведение становится редким явлением.
 
А. Чернюк


ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПОСТРАЖДАЛИМ
ДІТЯМ ІЗ ЗОНИ АТО

Голова представництва ЮНІСЕФ в Україні Дж. Барберіс висловлює думку про те, що у військових конфліктах найвищу ціну платять діти. ЮНІСЕФ провело дослідження. Відмічається, що основними проблемами, які з’явились у дітей із Донецької та Луганської областей, є порушення концентрації уваги, озлобленість, агресія. Більшість із них відчуває тривогу і страх. Приблизно у чверті опитаних дітей були виявлені ознаки тривоги вище норми для їх віку. Боязнь крові та неприємних різких звуків у дітей від 3 до 6 років помітно перевищує норму. Хлопчики демонструють значно більший рівень страху смерті, а дівчата - страху болі, порівняно з нормою для їх віку.
Що ж батькам можна зробити, якщо в них не має можливості надати дитині кваліфікованої психологічної допомоги? Рекомендується частіше обнімати дітей, робити легкий масаж. Виражати свої емоції, свою любов до дітей. Робота з тілом знімає м’язові зажими, в котрих "ховаються" психологічні травми. Частіше говоріть дітям, що ви їх любите, що скоро все налагодиться.
Якщо дитина бачить, що у батьків "опускаються руки ", то стан тривоги, страху не зникає.  Якщо ж дорослі змінюють комунікативний простір сім’ї, знаходять роботу, дитина поступово "відтає". Психологічний стан дітей - це концентрований стан дорослих. Тому головним фактором покращення психологічного стану дітей є зміна поведінки дорослих.
 

К. Шуть

ДЕВИАНТНОЕ ПОВЕДЕНИЕ ЛИЧНОСТИ

Как известно, под девиантным поведением (от лат. deviatio) в психологии принято понимать систему поступков или отдельные поступки, противоречащие принятым в обществе социальным нормам (правовым, нравственным) или нормам психического здоровья. Однако, с одной стороны, война в общественном сознании сама по себе относится к ряду отклоняющихся от нормы явлений. При этом в качестве нормы выступает мир.
Вопрос о девиантном  поведении на войне неоднозначен, сложен для точного психологического, нравственного и правового анализа. Это обусловлено общими причинами, сдерживавшими развитие отечественной психологии войны, но особенно идеологическими догмами и стереотипами. Необходимо уточнить, что каких-то официальных запретов на изыскания в этой области не было. Исследовательская активность в данной области могла быть воспринята как диссидентство.
Однако постановка вопроса об отклонениях на войне вполне оправдана, поскольку от некоторых девиантных поступков нередко зависит жизнь многих военнослужащих и успех боевых операций (например, от предательства).
 

С. Ярмошко

ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНИХ СТРАХІВ СЕРЕД СТУДЕНТІВ ВНЗ

Страх - це фізичне та емоційне занепокоєння, що з’являється під час зв'язку з чим-небудь відомим або невідомим (А. Березін). Це те, чим, ми не можемо керувати. Навіть у тому випадку, коли почуття страху має вигляд звичайного занепокоєння, при якому відсутній будь-який специфічний об'єкт страху, все одно залишається сильне бажання уникнути цього невизначеного "щось".
На думку О. Гнатішиної, одним із видів соціальних страхів є страхи, які притаманні людям від 17 до 25 років.  Цей вік співпадає з навчанням у ВНЗ. Складний період студента – сесія. Під час сесії студенти здають заліки та іспити. Це породжує ряд страхів: конкретні, генералізовані. Конкретні страхи: боязнь оцінки та критики з боку інших людей, страх перед публічним виступом. Генералізовані: всі ситуації, які виникають поза сім’єю та домом. Як наслідок, люди часто відчувають сильне серцебиття, пітливість, тремтіння, напруження м’язів, сухість у роті, відчуття жару чи холоду, іноді і головний біль. Вони мають високий ризик розвитку супутніх розладів, таких як депресія, зловживання алкоголем чи наркотиками, мають схильність до самогубства.
Важливим аспектом здоров’я особистості є його профілактика. Більшість наслідків можна попередити при ранній діагностиці та лікуванні власне страхів. Психолог, психотерапевт, лікар можуть надати кваліфіковану допомогу. Окрім цього, значна роль у лікуванні належить сім’ї, друзям, які співчувають і розуміють, заняттям спортом та досягненню спортивних результатів. Таким чином, крок за кроком відновлюється емоційна рівновага та впевненість у власних силах. 
 
ДЛЯ НОТАТОК
Наукове видання


ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОСОБИСТОСТІ У СУЧАСНИХ
СОЦІОКУЛЬТУРНИХ КОНТЕКСТАХ


МАТЕРІАЛИ ДОПОВІДЕЙ
ВУЗІВСЬКОЇ НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ
ДЛЯ СТУДЕНТІВ І АСПІРАНТІВ
27-28 листопада 2014 р.


Відповідальний редактор
Дорожко Ірина Іванівна
завідувач кафедри психології Харківського національного
педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди


Відповідальний за випуск
Третяк Олена Миколаївна
викладач кафедри психології


Художній редактор, комп’ютерна верстка, коректор
Третяк О.М.


Видано за кошти авторів


 
                             Підписано до друку 30.10.2014  р. Формат 60х84 1/16
             Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman. Друк – різографія.
                   Ум.друк.арк  2,5.   Обл.вид.арк. 1,49.  Наклад  50 прим.    Зам.№ 312

Харківський національний педагогічний
університет імені Г.С.Сковороди
Україна, 61002, Харків, вул.Артема,29

Видавництво Мітра
Свідоцтво про державну реєстрацію: Серія ДК № 1635
від 25.12.03. Ліцензія № 1413900866
т.: +380675765437, e-mail: Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.
Останнє оновлення ( 04.03.2015 )